Не мала баба клопоту, або ще одна формочка
Знову сезон миколайчиків, отже, я знову сідаю робити формочки.
Цього разу не так, щоб підрядився і не так, щоб пообіцяв, але ж заїкнувся…
«За язик ніхто не тягнув», то формочку для знайомих пластунок (точніше, для пластунок знайомих ;-)) довелося робити.
Формочка для печива у вигляді емблеми Пласту
Спочатку, як було описано у рекомендаціях по виготовленню формочки за ескізом, зробив контур з периметром, який збігається з периметром консервної банки діаметром близько 10 см (у даному випадкові це була банка від дитячого харчування). Оскільки контур симетричний, малювалася його половина. Розмір підганявся під півпериметр банки, затим робилася дзеркальна копія і дві половинки об’єднувалися в одну фігуру.
Чим більше на формі вигинів, тим морочливіше, і цю формочку зробити було важче, ніж описаний раніше куманець. Перший варіант вийшов трохи неточний… Хоча… З урахуванням того, що тісто дещо розпливається, все можна валити на той процес 🙂
Перший? Ні-ні, я цього не казав! І взагалі, почалася ера 3D-принтерів! Там можна і п’ятий зробити, не те, що другий!
Круті формочки! Золоті ручища!)) На цих формочках можна бізнес нормальний зробить:) а зароблені гроші на благодійність)))
Та ну, більше, ніж на декілька штук у мене ні часу, ні натхнення не вистачить. А то не бізнес.
А от щодо благодійності — то якийсь аукціон (для штучних виробів саме те) можна і влаштувати 😉
Буде…
якщоколи зроблю ще декілька формочок.