Archive for the ‘Hints & Tips’ Category.

Ubuntu MATE на Raspberry Pi 3

Колись давно я був купив Raspberry Pi — ще ту стару, з 512М пам’яті й 700-мегагерцовим одноядерним процесором. Трохи побавився й відклав, бо реального на ній ні́чого було робити, а інші задачі підпирали.

А то до мене звернулися знайомі, які погано знайомі з лінуксами і їм потрібна деяка підтримка. Дали одну платку Raspberry Pi 3 мені. Тепер коли є проблеми — пишуть, я у себе розбираюся і висилаю рекомендації («для себе» я із нею нічого й не роблю).

Оце вчергове щось там треба було перевірити зі свіжим Raspbian 9.1 stretch, поліз по нього і виявив, що є ще й Ubuntu MATE для RPi.
Звісно ж, по тому, як все зробив, вирішив погратися і з цим.

На око наче не повільніша за Raspbian, але займає більше місця на карті micro-SD. Просто тому, що тягне із собою відразу набагато більше софта.

Але ж…
Образ для SD-карти має розділ /boot розміром білизько шестидесяти мегабайт. Він зайнятий лише на третину і наче все нормально, але при оновленні система викинула помилку:

Not enough free disk space. The upgrade needs a total of 48.2 M free space on disk ‘/boot’.

Не вистачає місця на <tt>/boot</tt> для оновлення

Чи варто казати, що отой «clean» робити нема ніякого сенсу, бо це перша операція на «чистій» системі, як вона була записана в образі? Треба збільшити розділ /boot, але краще це робити до першого завантаження, бо тоді убунта збільшує розділ / на все вільне місце і перед тим, як його відсувати, доведеться ще й зменшувати.
У мене не вийшло швиденько розібратися, як змінити розмір розділу ще в образі, тобто на швидкому вінчестері, тому це робилося на SD-карті поки я читав різні розсилки. Посунув/збільшив відразу на 400 мегабайт, «хай клята комаха вдавиться».

Пересування основного розділу системи і зміна розміру завантажувального

По дорозі gparted спитав: залишати розділ /boot у FAT16 чи переробити на FAT32. Чесно попередив, що для FAT32 треба буде перевстановити завантажувач. Тому залишився FAT16.

Все побігло, оновилося, працює.

Одного не розумію — навіщо їй треба було більше місця на /boot, якщо після оновлення там залишилося практично стільки, скільки й було. Невже тимчасові файли не можна було деінде скласти?

Зайві коми в CSV

Зустрівся з ситуацією класу «перестаралися з локалізацією».
Підкинули мені лог-файли, про які програма, що їх згенерувала, думала, що вона робить CSV-файли. Воно, може, так би й було, якби не те, що та програма подивилася на мову операційної системи і в числах замість «рухомої крапки» втулила «рухому кому». Результат — такі числа сприймаються скрізь як два незалежних поля з цілими числами.

Пошукати, чи не можна у програмі увімкнути фіксовано використання в числах розділювача-крапки, я порадив, але ж із вже отриманими логами треба щось робити…

Ці файли мають практично вільний формат (рядки мають різну кількість полів), але, на щастя, перед кожним числовим полем йде текстова назва цього поля, маємо набір пар «назва даних», «значення» (значення може бути текстовим, але у випадкові із зайвими комами це не важливо).
Тобто не зустрічаються два цілих числа підряд і якщо вже кома з двох сторін має цифри, то її гарантовано слід замінити крапкою. «Ніколи» — це ніколи там, де є числа з рухомою комою. На початку кожного рядка йде фрагмент фіксованої структури, де є і текстові рядки, і декілька цілих чисел підряд. Рядок розбивається на дві частини, першу слід залишити як була, у другій всі коми, обрамлені цифрами, замінити на крапки.

Тут теж є трішки програмістського щастя — між цим фрагментом і «хвостом» з довільними іменованими даними завжди зустрічається одна й та ж сама послідовність літер, скажімо, vli, що дає можливість не рахувати поля на початку і не сподіватися на фіксовану довжину заголовка, а просто розділити рядок на дві частини по цій комбінації літер.

Все перераховане може зробити коротенький скрипт мовою AWK:

/^.+$/ {
    i = index($0, "vli")
    s0 = substr($0, 1, i)
    s1 = substr($0, 1+i)
    print s0 gensub(/([0-9]),([0-9])/, "\\1.\\2", "g", s1)
}

SEC_ERROR_LIBRARY_FAILURE

Або «як заблокувати собі інтернет за кілька секунд і як повернути його собі назад»
Щоправда, якщо це вперше, то назад не за кілька секунд і якщо є ще з чого погуглити.

Минулого разу я запускав Wireshark давно і у WindowsXP. Пам’яталося, що там запускав його від адміністратора, тому коли в Linux він мені сказав, що на щось там (на dumpcap, але то не важливо) йому не вистачає привілеїв, я не поліз читати, що треба робити (додати себе в групу wireshark), а взяв і запустив його через sudo.

Йому це однак не сподобалося (і правильно!) і він послав мене читати документацію. В інтернеті. Через Firefox. Ну я прочитав, зробив як він просив, захотів ще щось глянути в мережі, запустив Firefox, а він мені і каже оце кляте SEC_ERROR_LIBRARY_FAILURE

Добре, що є ще планшет. Причина хвороби та ліки знайшлися швидко — Firefox з-під sudo-шного Wireshark кілька файлів у мене в ~/.mosilla/ перезаписав від рута. При роботі від звичайного користувача ті файли не читалися і робота далі не йшла.
Ліки:

find ~/.mozilla/firefox/ -user root -print0 | xargs -0 sudo chown fooluser:fooluser

де fooluser — логін необережного користувача.

p.s. Дійсно щось я став необережним поспішайком :-(

Статична матрична клавіатура

Матричні клавіатури, на зразок показаної 12-клавішної, зазвичай опитують «динамічно», за допомогою сканування.

Процес опитування складається з послідовного видавання імпульсів на лінії, наприклад, COL0…COL2 і зчитування стану ліній ROW0…ROW3 та, при виявленні натискання, комбінування номерів чи масок цих ліній у скан-код клавіші. Це вимагає наче небагато команд і часу (та енергії) на їх виконання, але…
Якщо у пристрої вже й так використовується динамічна індикація, то таке опитування клавіатури може використовувати той же цикл і ті ж лінії сканування, що використовуються для індикатора, тому опитування клавіатури практично не вимагає додаткових ресурсів.

При необхідності знати стан кожного ключа незалежно, допускаючи довільне натискання багатьох клавіш, то без сканування не обійтися — але тоді послідовно з кожним ключем потрібно встановити діод.

В інших випадках можна обійтися без сканування, «статично», просто зчитуючи стан входів. Нічого не дається надурняк, тут якась кількість внутрішніх ресурсів мікроконтролера розмінюється на декілька транзисторів-резисторів (втім, сумарною вартістю меншою, ніж одна кнопка). Чи вартий того такий розмін, чи ні — вирішувати розробнику, але спочатку треба з ознайомитися з можливістю » » »

Генерація таблиці синусів

Дивно, я чомусь думав, що про cog я вже писав.

Знадобилася таблична генерація синусоїдальних сигналів — звичайнісінький функціональний генератор. Накопичувач фази та вибірка готового значення з таблиці. Не я перший, не я останній.

Цікаво, який метод отримання таблиці синусів для найпоширеніший?
Пошук в інтернеті готової таблиці з потрібними параметрами (розрядність даних, амплітуда, кількість квадрантів у таблиці та точок)?
Розрахунки у електронній таблиці (OpenOffice calc чи там MS Excel з експортом у .csv та переносом результатів у C-файл?

Не виключаю, що при певних навичках користування гуглом перший варіант дасть найшвидший результат :-)
Але це не наш метод. Будь-яка зміна параметрів — і заново шукай чи міняй таблицю. Мені ж зазвичай хочеться автоматизувати процеси. Зрештою, «machines should work, people should think».

Як це часто буває, хтось вже все придумав, лише бери і користуйся.
Є такий чудовий генератор cog. Він шукає у вхідному файлі (написаному не обов’язково мовами С/С++) коментарі спеціальної форми, в яких розміщено пітон-скрипти, і породжує вихідний файл, у якому поруч з початковим текстом додається згенерований фрагмент коду. Тобто можна доповнити написаний код фрагментами, згенерованими автоматично. До генерації власне коду я не дійшов, а от таблички іноді генерую.

»»» Якось так…

Символ діаметру

І не лише він.

Вже багато років використовую розкладку клавіатури «Ukrainian unicode».
Спочатку вибирав її при налаштуванні Linux, тепер вже багато років ця розкладка встановлюється автоматично при виборі української мови системи. До речі, цю розкладку можна встановити і для Windows.

Переваги цієї розкладки для мене суттєві:
• У системі залишається дві розкладки — англійська та ця. Російську мову я використовую доволі рідко і можливості набрати російські літери Ы ы Ё ё Э э Ъ ъчерез правий Alt вистачало ще тоді, коли я відносно багато часу проводив на форумах, а зараз і поготів. Перемикання можна призначити на клавішу CapsLock — капсом я пишу набагато рідше, ніж російською, а якщо сильно потрібно, то можна натиснути Shift-CapsLock. Індикацію вибраної розкладки для двох розкладок можна призначити на світлодіод ScrollLock на клавіатурі, що теж доволі зручно.
• Доступні символи, заради яких зазвичай доводилося перемикатися на англійську. Це «більше-менше», різноманітні дужки, косі риски.
• Доступні символи, яких раніше просто не було і доводилося пам’ятати код Unicode для набору через Ctrl-Shift-u або шукати потрібне через меню «вставити символ». Це ± та , еліпсис , градус °, лапки потрібного виду, em- та en- тире і © ® ™. Також є можливість поставити наголос та вставити нерозривний пробіл.

Але завжди хочеться більшого ;-)

»»» Наприклад…

Калькулятор

До речі, про octave.
Поступово ця програма стає моїм «настільним калькулятором». Все частіше використовую її для простих поточних обчислень замість графічного galculator. Купа зручностей: є історія набраних виразів, яка зберігається між запусками, можна додавати свої функції.

Ну от приклад:

Знадобилося погратися з паралельним з’єднанням трьох резисторів, скажімо, треба обчислити опір паралельно з’єднаних резисторів 10k, 4k7, 1k. Розрахунок через обернену суму провідностей з урахуванням векторної орієнтації octave виглядає так:

1 / sum(1 ./ [10,4.7,1])

Таким способом що два, що десять — набирати легко. Можна взяти з історії вираз, замінити/додати/прибрати резистор і отримати новий результат. Декілька разів скориставшись цим обчисленням я зрозумів, що пора додати у файл .octaverc домашнього каталогу таку функцію:

function res = par(rlist)
    res = 1 / sum( 1 ./ rlist);
end

Ця функція при старті octave автоматично додається до вбудованих і можна писати просто par([10,4.7,1]).

Варення з аґрусу

Є купа варіантів рецептів варення з аґрусу. Повен інтернет, нема сенсу цитувати. Але переважна більшість з них, окрім, хіба що, крайнощів, де ягоди перемелюються на пюре або де з ягоди «товстошкірого» аґрусу виймають насіння, вкладаючи замість нього шматочок горіха, — мають спільну рису.

Ця спільна риса, чи, радше, операція — надколювання ягід. Але чомусь в описах технології для цього пропонують використовувати «заточену виделку» (це ж продірявлювання, а не надколювання шкірки!) або ж дерев’яну шпичку. У моєї бабусі на те був спеціальний інструмент — простий у виготовленні й зручний у використанні. Звісно, ми використовуємо аналогічний.

Шматочок корка, набитий голками:

Потокове редагування

Редактори (програми редагування текстів, а не редактори новинних сайтів ;-) ) стають все «вмілішими» та «грамотнішими», ними все зручніше робити доволі складні речі. Особливо — проблемно-орієнтованими редакторами, на зразок Eclipse для програмістів чи Frescobaldi для набору нот мовою розмітки LilyPond.

Та іноді трапляються речі, які зручніше і швидше зробити старим добрим потоковим редагуванням, яке дійшло до нас з тих часів, коли з комп’ютером спілкувалися через телетайп і для того, щоб глянути на якийсь рядок тексту, його треба було надрукувати. По роздруківці тексту формувався пакет команд редагування і згодовувася програмі, яка брала порядко́во вхідний потік тексту, виконувала команди і записувала результат роботи у вихідний потік.
»»» Ось приклад:

Димовловлювач

Вже з пів року, як я став вдома більше паяти. Тобто тепер не раз на місяць міняю при налагодженні резистор чи конденсатор, а таки сам збираю невеликі плати. Відразу захотілося мати фільтр-димовловлювач. Але навіть простенький AOYUE-486 зараз тягне під 900 грн, а цим грошам можна знайти і краще використання (майже на quick-clot+CAT вистачить, наприклад).

Отже, треба робити самому. Тим більше, що вентилятор є, старий «комп’ютерний». Фільтр люб’язно вкладають до коробки з паперовими пакетами для пилососа. У коробку з «універсальними» — велика картонка, розрахована на обрізку під потрібний розмір, — і фільтр вкладають великий. Залишилося купити вентиляційну решітку.

Кілька шматочків дерева, щоб решітку та вентилятор докупи з’єнати, трохи «шікри старого дермантина» для ущільнення, сіточку у решітці замінити фільтром, зробити ніжки-екрани з листового платсику — і димовловлювач готовий:


Димовловлювач для паяння

Досить непогано тягне «дим» із зони паяння, рекомендую.

[flagcounter image]