Ці золоті землі

Слухав якось (у маршрутці) «радіо Вєсті» і почув оце цікаве формулювання — «ці золоті землі». Сказано це було з надривом у контексті «не можна у Донецькій області видобувати сланцевий газ, не можна псувати ці золоті землі».

Так, про сланцевий газ багато балакають — і «хімія» у розчині (але і у «звичайному» буровому розчині вона є, всі ті ж самі, грубо кажучи, «загущувачі-стабілізатори-інгібітори»), і гідророзрив такий-сякий. Хоча використовують гідророзрив не лише для газовидобування, а і для нафтовидобування. Наприклад, у Росії. Якщо вірити російськомовному ж розділові Вікіпедії, то у Росії щорічно роблять більше 2000 операцій по гідророзриву пластів (разом з суботами та неділями — більше п’яти на добу!). У тій же Росії є декілька заводів по виробництву необхідного для гідророзриву. Втім, можливо, саме тому Росія так турбується за гідророзриви пластів в Україні — вони ж знають, яке воно вигідне шкідливе і готові потерпіти заради нас…

І взагалі, перший у світі гідророзрив було зроблено … » » »

Маленька фотосесія в Опішні

На деякі анахронізми та, як би так сказати, «анагеографізми» — увагу прохання не звертати :-)
Що було готове, те в руки й потрапило.


А можна — я по червону квіточку сама поїду?

А можна — я по червону квіточку сама поїду?

»»» Додивитися першу серію казочки…

Виставка Опішнянської кераміки у Києві

Якщо хтось про такі речі дізнається ще пізніше мене, то раджу зазирнути на сторінку оголошення про виставку Опішнянської кераміки у «Центрі Української Культури та Мистецтва».

Ні, це не з тієї виставки, це серійні вироби, з такого ми їмо вдома і таке у нас стоїть як прикраси:

Опішнянська керамічна мискаДекоративний горищичок (Опішня)

Це теж не звідти, це дипломні роботи випускників спеціалізованої середньої школи з назвою «Колегіум мистецтв у Опішні»:

Керамічні ляльки (учнівська робота, Опішня)Керамічний чайний сервіз (учнівська робота, Опішня)

На тій виставці можна подивитися роботи і учнів, і відомих майстрів.

p.s. Тільки я туди навряд чи піду :-( Часу мало, роботи багато.

Печінковий гриб

З відпустки я вже, на жаль, повернувся, тепер потроху знаходжу час пройтися по зроблених фотографіях. Я вже згадував печінковий гриб, знайшлося і їх парочку в цьому році. Було б більше, і більших розмірів, але надто сухо.
Всіх грибів малувато, ті кілька дощиків, які пройшли, мало змінили ситуацію.

Печінковий гриб.
Інші фото печінкового гриба » » »

Соняшники

Ще трохи фото з відпустки.
Соняшник
Наче соняшник як соняшник, ну хіба що всі зерня з’їдено чи то горобцями, чи то мишами. Але…

Але я не присідав під нього, коли його фотографував… » » »

Трутовик сірчано-жовтий

Не кожен рік виходить взяти відпустку у вдалий час і вдалу погоду. Цей рік наче вийшло. Ну, з поправкою на надто спекотне літо і досі суху осінь. Особливо походити по лісам ще не випало — відсипався і виконував необтяжливу фізичну роботу на свіжому повітрі. Але гриби вже бачив :-)
Про білі чи маслючки вам будь-хто напише, а от є ще гриби, про які далеко не всі знають, що вони їстівні і ще менше їх збирають. Воно і правильно — краще не ризикувати, “не впевнений – не збирай”. Мені більше залишиться (хоча тут проситься такий відступ – всі ниють «погано живемо, погано живемо»… Жили б погано, то ці гриби на тополі біля стежки в селі хтось би раніше зрізав).
Є такий гриб «трутовик сірчано-жовтий». Там, на сторінці Вікіпедії, дано фото вже досить старих грибів, які вже задубіли. У вікісховищі є ще трохи фото.

Молоденькі вони виглядають так… » » »

[flagcounter image]