Літієві «батарейки» — як воно буває.
Таки ж весна і таки ж давно пора на велосипед.
Проміж іншого треба було поставити літієві елементи CR2032 у велокомп’ютер та в його давач пульсу. Якраз незадовго до того я знайшов у завалах купку цих елементів. Провалялися років вісім чи десять. Ставлю одну у велокомп — наче працює. Ставлю другу у детектор пульсу — не працює. Відклав, поставив наступну, поїхав.
Все було нормально, доки пульс не перевищив межу. Комп жалібно пропищав і перевантажився. Не тягне батарейка.
Вже вдома почав знову тасувати батарейки і вирішив, що заплутався.
Ця щойно наче працювала к компі, гучно і радісно пищала (монітора поруч досить, щоб вважати, що мій пульс 250 ударів на хвилину), але не працює у детекторі пульсу.
Та — навпаки — щойно працювала в детекторі, але комп з нею не встигає помітно пискнути.
Інша не прауює ні там, ні там, але це можна зрозуміти.
Відклав всі вбік, вишикував і почав по черзі перевіряти напругу холостого ходу та струм при навантаженні на 100 Ом, після чого перевіряти в приладах.
Після замірів стало все зрозуміло.
Ті, що давали напругу 2.88…2.92 В та струм 20..24 мА — працюють у велокомпові, не просідають. Для детектора пульсу, схоже, не вистачає напруги.
Ті, що давали напругу 3.1…3.15 В та струм 0.7-1.2 мА — працюють в детекторі пульсу. Навантаження (радіоканал) імпульсне з малим часом активності і гарний конденсатор виручає. Комп з ними перевантажується по кожній спробі пропищати.
З тими, що давали 2.5…2.7 В та струм 0.5-1 мА все зрозуміло — вони вже працюватимуть хіба як елементи енергоцентралі живлення «Зірки смерті» або як щити для вархаммерівських вояків.