ReAl

Колись давно-давно, десь у 1997-98 роках, точніше вже важко згадати, трапилося мені зробити одну роботу. На той час по Києву їздило вже сотні зо дві американських таксометрів «Pulsar». Чи то пів сотні їздило, а ще дві було вже замовлено. Неважливо. Все було б нормально, аж раптом змінилися вимоги до цих пристроїв.

Бачите, американці ну зовсім не розбираються у тому, як підняти економіку країни. В тих таксометрах і фіскальної пам’яті не було, і чек друкувався лише при натисканні спеціальної кнопки на вимогу пасажира. Деяка статистика (кількість поїздок та загальна сума) набиралася у мікросхемці FRAM FM24C16 на два кілобайти, але її можна було скинути у будь-який момент, це була інформація «для довідки» для самого таксиста.

Ну так от з метою покращення всього, що можна покращити, вийшли вимоги, згідно яких таксометри ставали не лише засобами вимірювання, а й касовими апаратами. Протягом певного часу необхідно було замінити тих «американців» на такі, що відповідають вимогам. А таких, по перше, «не дуже і було», а по друге, було б недешево.

І було прийнято рішення розібратися в схемі, дотулити до неї що треба (мікросхему 27С512 фіскальної пам’яті довелося чіпляти на кілька вільних ніг мікроконтролера через ланцюжок 74HC595 та 74HC597), написати нову програму, пройти сертифікацію…
Заразом у нову програму було додано роботу з радіомодемом та зчитувачем магнітних карт власного формату. Для Укрпромінвест-таксі на цьому було зроблено локальну платіжну систему з можливістю розплатитися за поїздку такою карткою.

»»» Причому все це до підставки під чашку? Та дуже просто.

Чистив флешку у мобілці і наштовхнувся на знімок, зроблений ще у відпустці у вересні.

Маленький сучасний ліхтарик, спрямований у стелю, дає доволі непогане м’яке освітлення. Особливо приємне в кімнаті без лампочки.
Але ж не тримати його в руці весь час. Треба б якось закріпити. Ну а що найкраще підходить для того, щоб тримати невелике довгасте кругле джерело світла?
Правильно, свічник:

Братові, чий і ліхтарик, і вибір підставки для нього, було досить зручно працювати з ноутбуком 🙂
Згадується Аркадій Райкін — «при лучине телевизор смотрели!»

З відпустки я вже, на жаль, повернувся, тепер потроху знаходжу час пройтися по зроблених фотографіях. Я вже згадував печінковий гриб, знайшлося і їх парочку в цьому році. Було б більше, і більших розмірів, але надто сухо.
Всіх грибів малувато, ті кілька дощиків, які пройшли, мало змінили ситуацію.

Інші фото печінкового гриба » » »

Ще трохи фото з відпустки.

Наче соняшник як соняшник, ну хіба що всі зерня з’їдено чи то горобцями, чи то мишами. Але…

Але я не присідав під нього, коли його фотографував… » » »

Не кожен рік виходить взяти відпустку у вдалий час і вдалу погоду. Цей рік наче вийшло. Ну, з поправкою на надто спекотне літо і досі суху осінь. Особливо походити по лісам ще не випало — відсипався і виконував необтяжливу фізичну роботу на свіжому повітрі. Але гриби вже бачив 🙂
Про білі чи маслючки вам будь-хто напише, а от є ще гриби, про які далеко не всі знають, що вони їстівні і ще менше їх збирають. Воно і правильно, краще не ризикувати, «не впевнений — не збирай». Мені більше залишиться (хоча тут проситься такий відступ: всі ниють «погано живемо, погано живемо»… Жили б погано, то ці гриби на тополі біля стежки в селі хтось би раніше зрізав).
Є такий гриб «трутовик сірчано-жовтий». Там, на сторінці Вікіпедії, дано фото вже досить старих грибів, які вже задубіли. У вікісховищі є ще трохи фото.

Молоденькі вони виглядають так… » » »