La Peau de chagrin

Річний проїзний на метро…
Ще на початку року це мене в ньому турбувало – щоденне нагадування про зменшення, зменшення, зменшення того, що залишилося. А зараз ну просто жах бере.
І так в кінці року стан тривожний — «Господи, скільки всього я знову не встиг!», особливо між батьковим та моїм днями народження та ще дужче між моїм та Новим Роком. А тут ще цей… Шагреневий пластик…

Leave a Reply

[flagcounter image]