ReAl

Незвична і неочікувано тяжко переноситься. На роботі сонячний бік і «так склалося», що саме у нашій кімнаті кондиціонера нема. І комп’ютери — не ті кіловатні, що були раніше, але однак гріються. Вдома теж кондиціонера нема, завжди виручало те, що перший поверх і деяка прохолода йде від підвалу. Рано-вранці провітрити як слід, задраїтися і до вечора досить прохолодно.

Цього року не виручило. Нічого не хочеться робити, особливо не хочеться думати. Можу себе заставити робити тільки дрібні рутинні справи, та й то давно вже заплановані. Не знаю, коли наздоганятиму відкладені роботи.

Вчора, щоб з чистою совістю нічого не робити, знайшов старий електродвигун ЭДГ-3 1967-го року від деки програвача III-ЭПУ-щось там і поліетиленову крильчатку від колись поширеного побутового вентилятора. Якось їх зліпив докупи і вийшов вентилятор класу «пан сам склепав», який непогано допоміг сьогодні о 4-тій ранку накачати в квартиру прохолодного повітря.
Зниження температури ввімкнуло мізки, вимкнені перед тим по thermal shutdown і через кілька годин я згадав, що з тих двигунів більшість була 127-вольтові. І цей теж. На диво, він не згорів. Температура осердя була градусів під шістдесят (і це при інтенсивному обдуві), але запаху перегрітих обмоток наче не було. Ввечері полізу шукати на балконі якийсь трансформатор, ТПП-254 чи подібний, використаю первинні напівобмотки як автотрансформатор 220/127.