Трутовик сірчано-жовтий
Не кожен рік виходить взяти відпустку у вдалий час і вдалу погоду. Цей рік наче вийшло. Ну, з поправкою на надто спекотне літо і досі суху осінь. Особливо походити по лісам ще не випало — відсипався і виконував необтяжливу фізичну роботу на свіжому повітрі. Але гриби вже бачив 🙂
Про білі чи маслючки вам будь-хто напише, а от є ще гриби, про які далеко не всі знають, що вони їстівні і ще менше їх збирають. Воно і правильно, краще не ризикувати, «не впевнений — не збирай». Мені більше залишиться (хоча тут проситься такий відступ: всі ниють «погано живемо, погано живемо»… Жили б погано, то ці гриби на тополі біля стежки в селі хтось би раніше зрізав).
Є такий гриб «трутовик сірчано-жовтий». Там, на сторінці Вікіпедії, дано фото вже досить старих грибів, які вже задубіли. У вікісховищі є ще трохи фото.
Молоденькі вони виглядають так:
Ростуть на старих деревах, часто досить високо. Але куди б мама не йшла, у неї завжди з собою невелика розкладна ножівка. То я знайшов дрин по руці, зпиляв косо, градусів на 30, його кінець і отриманою «стамескою» зрізав гриби.
Вийшло близько десяти кілограмів з того «гнізда» в розвилці і ще кілограмів зо три зрізалося зі стовбура з іншого боку дерева. Молоді вони дуже м’ясисті і соковиті — доки ніс, куртка просоталася соком. Відварюються, а тоді ріжуться/смажаться або ховаються у морозилку на зиму і смажаться пізніше. На смак нічим не гірші від гливи, яку зараз вирощують і продають в магазинах.
українська
english
Помилувалася такою красою. А смакота!!!
Росте часто біля ріки,на стовбурах старих верб,тополь Інколи на повалениз колодахюБувають не тільки фовтими,але і рожевими,та і формою можуть відрізнятися.Як там з поживністю не знаю,але гриб досить смайний у молодому віці.Я їх смажив після декількох відварок як звичайні гриби.Досить щільна мякоть навіть після приготування.
Ну я не бачу причини йому бути менш поживним, ніж глива, печериця чи ті ж маслюки.
Саме ці були навіть трохи занадто молоді — надто соковиті, трохи як желе на кінцях.
Але все одно дуже смачно.
даже не представляла, что такие грибы есть) и тем более, что их можно есть)
“о, скільки крутих чудасій на світі” (с) Андрухович
Ну!
От приїду, привезу зварені-заморожені, то підсмажу і запрошу в гості куштувати.
Вони ще цікаво починають рости — з кори стирчить булька, яка нагадує кольором та формою імбир. На другому фото зліва на дереві така. Вона доволі довго так стирчить, а потім з неї як проривається ціла в’язка черепицею.
Позаторік у жовтні я аналогічно зрізав гливи, але десь з 6-метрової висоти, якщо не більше. Тоді сам дрин був шестиметровий.
На жаль, в той день не взяв фотоапарат. Погода була «ніяка», не думав, що будуть гарні кадри.
> …и тем более, что их можно есть)
Вікіпедія написала «скромно» — насправді це «цінний їстівний гриб», як ото білий чи «печінка»… До речі, як печінка зветься насправді — також якийсь трутовик?..
І цінний, і смачний (де тут смайлик, який облизується?).
А гриб-печінка… Ну по формі він сильно схожий на трутовик, так що має бути “з них”. На відміну від шіітаке, котрих, як і печінковго, цього року ще не було.
Ага, печінка теж трутовик.
Ой яка класна фотографія печінки на вікіпедії!-)
Від себе додам, що печінка уварюється не сильно, менше за «звичайні гриби» (© рекламні ролики); тому її гарно і маринувати. Сірчано-жовтий, в принципі, теж.
Обидва вони гарно лежать (звареними) у морозилці (хоча сірчано-жовтий «трохи гірше», «його краще їсти раніше» (тривалості «дуже залежать», мабуть), бо стає гіркуватий…
Смачного!!!
Та ні, не трутовик. Таки «паразит», але не трутовик.
По класифікації ряд інший — Aphyllophorales проти Polyporales у трутовиків.