Лосі
Слово «велосипед» походить від слів «лосити» та «лось». Перше з них означає «нестися через ліс на скаженій швидкості», а друге того, хто це робить.
Пройшов позавчора ось цю велосипедну трасу. І в прямому сенсі теж, бо місцями я саме йшов пішки. Причому не лише тому, що це я просто з організатором цієї велогонки знімав розмітку, щоб червоно-білі стрічечки не висіли у лісі. Місцями я просто виїхати не міг (ну що я собі скажу… «пиши код!…» «катайся!…», більше нічого).
А вони (лосі) в суботу, першого жовтня, нарізали по десять кіл (прудконогі лосихи лані по п’ять).
Лосі, які залізли на другий та третій пеньок, відстали від першого місця на хвилин так п’ятнадцять (за п’ять годин гонки). І всю дистанцію — більше ста кілометрів — їхали, іноді міняючись місцями, один за одним. Так і проносилися повз мене, як тут на фініші (треба б ще ширший кадр… бо два знімки підряд фотоапарат не встиг зробити…).
Це була гонка «для своїх», «за гамбургським рахунком».
Бо на трасі стільки місць, де можна легко зрізати маршрут, що без армії маршалів неможливо було б проконтролювати проходження маршруту кожним гонщиком. Але коли кожен для себе хоче щось з’ясувати, то такий контроль непотрібен.
Пішов я досортовувати фото з гонки.
p.s. Трохи посортував. Ну от дивіться — вони тут наче на тандемі їдуть.
Сфотографувати другого практично нереально. Або я не встигаю довернути та на ширший кут об’єктив перевести, або фотоапарат не встигає фокус вхопити. І так всі п’ять годин.
Саш, а що з якістю? Чи то шуми нереальні, чи то так пережато, але якість швах!
Я от думаю, мо це вордпресівська галерея так пережимає фото
По кліку на повний розмір 900*600 має бути рівно те, що я завантажив в неї, вордпресівська галерея не повинна була це перестискати заново.
Перше я верхнє фото виклав «бите» (ненароком псісу на підвищення різкості нечіткою маскою поставив, а там параметри конячі були), потім стер і виклав інше, трохи краще. А все інше — ну отаке воно…
Ну таки ж не дуже багато світла було, а на швидкості я зарізав витримку місцями до 1/125, місцями до 1/200.
Сильно зменшувати глибину різкості теж не хотілося. Я ж казав — чи то фокус промахується зовсім, чи то іноді не встигає за рухом.
В результаті більшість кадрів знімалася на ISO800. Деякі на 400, деякі на 1600.
Хоча мені все менше і менше подобається, що виходить. В тому числі і по шуму.
Може я вже розучився. Треба не лише кататися частіше.