ReAl

Слухав якось (у маршрутці) «радіо Вєсті» і почув оце цікаве формулювання — «ці золоті землі». Сказано це було з надривом у контексті «не можна у Донецькій області видобувати сланцевий газ, не можна псувати ці золоті землі».

Так, про сланцевий газ багато балакають — і «хімія» у розчині (але і у «звичайному» буровому розчині вона є, всі ті ж самі, грубо кажучи, «загущувачі-стабілізатори-інгібітори»), і гідророзрив такий-сякий. Хоча використовують гідророзрив не лише для газовидобування, а і для нафтовидобування. Наприклад, у Росії. Якщо вірити російськомовному ж розділові Вікіпедії, то у Росії щорічно роблять більше 2000 операцій по гідророзриву пластів (разом з суботами та неділями — більше п’яти на добу!). У тій же Росії є декілька заводів по виробництву необхідного для гідророзриву. Втім, можливо, саме тому Росія так турбується за гідророзриви пластів в Україні — вони ж знають, яке воно вигідне шкідливе і готові потерпіти заради нас…

І взагалі, перший у світі гідророзрив було зроблено у 1954 році на Донбасі, рвали там і тоді вугільні пласти для підземної газифікації вугілля…

Але я зараз не про це. Якщо у Донецькій облаcті землі золоті, то які вони у Полтавській??? «Полтавські чорноземи» — це як еталон родючості, «ткни з вечора голоблю, на ранок віз виросте». Багато хто також чув, що на Полтавщині видобувається газ. Тобто бурові вишки, свердловини, буровий розчин з хімікатами, який під тиском подається на 1…2-кілометрову глибину — і найкращі чорноземи.

Як же це поєднується? Нічого схожого на «ковбойсько-нафтові» фільми… Невеличка фотосесія.

Щоб дістатися газу, спочатку слід пробурити свердловину. Бурова вишка виглядає ось так:

Саме ця вишка поруч з дорогою, то не треба було далеко по мокрому полю сходи топтати. Спочатку чорноземи відгортають бульдозерами вбік, утворюється зовнішнє обвалування свердловини. Зсередини — ще глина, яка використовується також для виготовлення бурового розчину.

Навколо цієї бурової веселенько ростуть соняшники. В іншому місці — цукровий буряк, картопля, кукурудза. Так є зараз, так було «при Союзі». Звісно, всяке буває. Один із спогадів дитинства (1970-ті) — пів неба всю ніч червоне, гуготить так, що і вдень чути. Аварія, викид, вогонь до неба. Гасили пожежними танками.

Коли вже добуряться до газу, бурова вищка знімається і на гирло свердловини встановлюється експлуатаційна арматура, яка над землею закінчується так званою фонтанною ялинкою:

Під землею свердловини з’єднано газопроводами з промислом (конкретно від цих — Солохівським), де газ очищується, відділяється конденсат. Очищений газ іде у магістральний газопровід та у підземне газосховище.

Поле навколо свердловини рекультивується, чорнозем нагортається на місце і «ялинки» заважають лише трактористові з комбайнером.

p.s. Про всяк випадок, якщо раптом фото ще кудись захочеться вставити:

© Олександр Редчук aka ReAl, 2014 Цей твір ліцензовано за ліцензією Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 3.0 Неадаптована.