ReAl

Той саморобний дозиметр, фото якого було у попередньому дописові спогадів про аварію 1986 року.
Я таки наважився його розібрати і сфотографувати нутрощі. Нічого не розсипалося і є шанси зібрати назад 😉

Дозиметр зібрано в корпусі від слухового апарата. Штатний відсік батарейок випиляно і туди вставлено 9-вольтову.


Для корпус для лічильника СБМ-20 зроблено з ПВХ-труби з випиляними вікнами, торцеві затички — пробки від скляних упаковок валідолу.

На платі детектора стабілізатор живлення трубки на приблизно 400 вольт (два діоди Д220 послідовно, у кожного пробій у стабілітронному режимі близько 200 вольт) і попередній підсилювач на транзисторі КТ315 з нашкрябаним на ньому коефіцієнті h_21e. Все інше зібрано на двох платах з прокладкою між ними. На одній з плат блокінг-генератор і помножувач напруги на тих же Д220 і трубчастих керамічних конденсаторах. Друга з цифровою частиною збільшено нижче.

На другій платі — підсилювач-обмежувач, генератор і лічильник для формування інтервалу часу підрахунку 176ИЕ12, лічильник імпульсів на трьох 176ИЕ4 та індикатор.

А це плати знизу. Мальовані скляним рейсфедером і лаком для нігтів «перламутр», який після купівлі до використання відстоювався пару місяців, щоб вся «перламуть» осіла, а потім обережно переливався у іншу баночку. На цифровій платі знизу планові перемички, такий собі «другий шар», а вгорі виправлення помилки 😀