ReAl

Різке подорожчання пасивних компонентів — то, я так розумію, мова про великий опт, бо у роздріб ціни виросли набагато більше. В умовах законтрактованості партій практично на рік вперед «трошки» і «прямо зараз» коштує грошей кожне окремо.

Допис про економію резисторів отримав нове звучання?

Дійсно прикра помилка в avr-ld (binutils-avr 2.25) — та, що спонукала мене до перевірки використання Raspberry Pi як комп’ютера для роботи, — виявилася доволі цікавою.

Почала вивалюватися вона у мене доволі давно, але я помилково вважав, що вона притаманна 64-бітній версії Ubuntu 16.04, бо на роботі в 32-бітній все працювало. Думав, що це якісь проблеми невраховування розмірів чи співвідношення розмірів змінних на зразок «подаруночка від FTDI». Чесно кажучи, у повідомлення не особливо і вчитувався — «та хай, це по роботі, то на роботі й зберу» і вдома більше не запускав аж до того, як нещодавно перезібрати знадобилося негайно, бо це зупиняло термінову роботу. Тоді ж ото зібрав на Raspberry й написав про все це.

Ну й на ключову фразу *** buffer overflow detected *** Іван у коментарях пояснив, як із цим можна боротися.
Докладніше читайте » » »

Дивлюся оце на схему адаптера для програмування мікроконтролерів на мікросхемі FT2232 з перемиканням між JTAG і SWD і вкотре жалкую про передчасну смерть дрібної програмованої логіки. Дрібної не в сенсі корпусу ультра-нано-wlcsp, а в сенсі невеликої кількості логічних елементів.

Так, у продавців ще зустрічаються (вже Мікрочіпівські) ATF16V8/ATF22V10, але то старі серії швидше на підтримку старого обладнання, ніж на якісь нові розробки, бо Cypress і TI від різних PALCE вже відмовилися. І однак — ціна ATF16V8 штучно на DigiKey мало відрізняється від сумарної вартості (там же і теж штучно) тих трьох корпусів дрібної логіки, що стоять на JTAG/SWD-адаптері.

Так, PLD-шка ще потребувала б програмування, але при сучасних технологіях це не потребувало б 12-вольтової напруги і робилося б за долі секунди під час тестування зібраної плати. Ну хай тут, в адаптері, щось зовсім просте, навіть без тригерів. Але, як на мене, ще досить задач, де підійшло б щось на зразок (теж вже застарілої) EPM3032, але в корпусі TSSOP20…28 з програмуванням вбудованої EEPROM простим поширеним інтерфейсом на зразок I2C.

Знову різонуло по очах так, що геть зовсім «не можу мовчати».

Купив оце книжку «Як музика стала вільною. Цифрова революція та перемога піратства» Стівена Вітта («Наш Формат»). Загалом цікаво, я ж пам’ятаю ті перші mp3, іноді навіть на 64 кілобітах на секунду, які до мене потрапляли.

Але вже у вступі — «Силіконова долина». У контексті, який не залишає сумнівів — мова йде про Кремнієву. Різниця ж немаленька, силіконовою називають зовсім іншу долину, відому не завдяки кремнієвим мікросхемам і взагалі «високим технологіям», а завдяки порноіндустрії.

Докладніше щодо цієї помилки, на жаль, дуже поширеної, на сторінці неоднозначності Силіконова долина та у вступі статті Кремнієва долина в українській Вікіпедії.

Доповнення 21 лютого 2018.
Маю відзначити, що книжка цікава, особливо для тих, хто перетискав колись давно витягнуті mp3-шки на моно 128 кілобіт/с (а то й для голос+акустична гітара на 64), бо інакше воно на той нещасний вінчестер не лізло 😉
Крім оцього «силіконова» око майже ні за що не дряпнулося, хоча було пару місць, де виліз вплив російської («провалився у цю тимчасову щілину» — часову́, рос. временну́ю, а не вре́менную). Але вцілому навпаки — враження доволі добрі.

Із запропонованих раніше мікросхем практично нічого нікому не знадобилося.
То цей раз просто викинув, і не лише ці AVR-ки, півтора десятки ATmega8515 і пів десятка ATmega32, а ще й купу різної дрібноти

Кажуть, що брехня, що то у Києві димно через те, що горить ліс десь там у трикутнику Троєщина—Зазим’я—Бровари, бо вітер звідти не на Київ був, а горить насправді у Чорнобильській зоні.
Ну, там теж може горіти, чом ні?
Тільки вітер має бути дивний, щоб починаючи десь від озера Алмазного здувати все начисто кудись на схід чи навіть трохи північніше — ну щоб точно не на Київ, а от з-під Прип’яті — та от на Київ.

Та то таке, зрештою, цікавить не звідки вітер, а які мікрорентгени.

Тому я дістав власноруч зроблений ще на початку літа 1986-го дозиметр і вивісив трубочку за вікно. Трубка там СБМ20, «бере» далеко не все (але те, що вона не бере, давно розпалося) і грубувата, але для оцінки досить.
Показував від 12 до 18, зрідка 11 або 21 мікрорентген на годину. Тобто, непогано співпада з цим моніторингом. І це добре.

До речі, у «фаховому коментарі еколога», який бив на сполох з приводу того, які тут вітри, порогом дозволеного для Києва було названо 30 мР/год, а не 30 мкР/год — не доведи жити при рівнях «фахового еколога».

Книга приповістей Соломонових, 30 вірш 21 (переклад Огієнка):

Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона:
під рабом, коли він зацарює,
і під нерозумним, як хліба наїсться,
під розпусницею, коли взята за жінку,
і невільницею, коли вижене пані свою.

Про першу біду докладно від Кіплінга у перекладі російською та у виконанні Сергія Нікітіна:

Заходжу якось у черговий раз у словник Грінченка, а там мені «реклама» зі словами «На майдане можно заразиться туберкулезом, один человек уже умер». «Вже». Наче туберкульоз може довести до смерті за кілька днів. Людина померла від чогось іншого, але, пишуть, при розтині знайшли туберкульоз. Звичайно, смерть від чогось іншого не означає відсутності заразності, але сам підхід до формування тексту банера вже дещо говорить про мету того, хто цей банер замовив. Та я не про те. Звернення МОЗ у дусі «утримайтеся від прогулянок місцями скупчення людей» витриманіші. Дуже добре, що міністерство охорони здоров’я так турбується про нас. Але ж непогано було б дати хоча б трохи повніший перелік місць, де можна заразитися туберкульозом. Особливо враховуючи те, що, за критеріями ВОЗ, в Україні — епідемія туберкульозу. І хоча б для того, щоб не виникало враження, що ці заяви спричинені чимось іншим, а не турботою про здоров’я ;-).

Зазирнемо у вже згадану вікіпедійну статтю «Туберкульоз». На жаль, найсвіжіша інформація щодо захворюваності там за 2007 рік, але не думаю, що з тих пір ситуація відчутно покращилася, тобто для приблизної оцінки ті дані підійдуть.
Отже, маємо оцінку чисельності населення 45 мільйонів чоловік та близько 500 тисяч зареєстрованих хворих, серед яких 93 тисячі — з активною формою. Тобто у середньому кожен сотий житель України хворий на сухоти, одна особа з п’ятисот має активну форму.

При вщерть заповнених трибунах спорткомплексу «Олімпійський» на ньому очікується… » » »

Одне недавнє обговорення (не те, про яке могли б подумати ті, хто знає, в яких я нещодавно брав участь ;-)) нагадало про Вічний вересень і з’ясувалося, що цього року відзначається його двадцятиріччя. У світі.

У нас масовий доступ до ФІДО (безплатного лише для поінтів, вони зв’язок через міжміську телефонну мережу не оплачували) та хоча б offline робота у мережі (вже показував розцінки, по яких починалася робота) настали пізніше. Тому «наш» Вічний вересень молодший і важко сказати — наскільки.

Але симптоматично — остаточно перестав я читати/писати у ФІДО-шні ехи (через гейт) десь до десятиріччя «загальносвітового» Вічного вересеня, а до двадцятиріччя поетапно «відвалився» від різних форумів, найдовше тримався за electronix.ru…

Справ багато, часу вільного нема, але тут просто не втримався.
Пробігаючи в черговий раз по інтернету і шукаючи дещо цікаве для себе, натикаюся на сторінку вчителя математики.
А там таке:

Страничка учителя математики Коростелёвой Елены Львовны

(высшая квалификационная категория, дважды лауреат премии Сороса
дипломант конкурса “Учитель года-2002”, дипломант городского конкурса Департамента образования г.Москвы “Панорама воспитательных систем”)

Проектная работа “Математические образы в поэзии”

1 место на конкурсе “Ломоносовские чтения”
Авторы: ученики 10б класса Угаров Артем, Зданович Евгений
Руководитель Коростелёва Е.Л.

Математика и поэзия, физика и лирика… Глубокое эстетическое начало, заложенное в сущности математических наук, приближает их и к музыке и к поэзии. Мы расскажем. Какие неожиданные прозрения возникают у поэтов. Когда они в своем творчестве обращаются к научной тематике.

Ну, звичайно, непогано, що учні під керівництвом вчителя ламають той стереотип, що «фізики» та «лірики» — то протилежні полюси. Але… »»» Так це робити не можна