Archive for the ‘Некатегоризовано’ Category.

Был слеп Гомер, и глух Бетховен…

Чомусь оце по дорозі згадався вірш Дмитра Кедріна

Был слеп Гомер, и глух Бетховен,
И Демосфен косноязык.
Но кто поднялся с ними вровень,
Кто к музам, как они, привык?
Так что ж педант, насупясь, пишет,
Что творчество лишь тем дано,
Кто остро видит, тонко слышит,
Умеет говорить красно?
Иль им, не озаренным духом,
Один закон всего знаком –
Творить со слишком тонким слухом
И слишком длинным языком?

Причому саме через останні слова про надто довгі язики…
Чомусь…

7 травня — День Радіо(фізичного факультету)

7 травня — День Радіо, а ще це день радіофізичного факультету Київського Університету.
Цього року день РФФ перенесли на 14 травня, тому я не сильно запізнився з цим повідомленням. І добре, що я зазирнув на сайт факультету перед тим, як туди їхати.
Маленькою компанією ми однак відсвяткували цей день 7 та 8 числа.
Ну і нарешті я взявся сканувати старі фотографії та плівки. Не всі настільки гарні, як того хотілося б. Десь невдало проявив плівки. Десь в “Київ-4” зарядив слайдову плівку, яка виявилася ще гірша, ніж очікувалося від “Свєма”, а чорно-біла пішла в недоламану в дитинстві “Чайку-ІІ”, а там і кадр менший, і об’єктив гірший…
Але зараз всі ці кадри однак піднімають хвилю спогадів.

Continue reading ‘7 травня — День Радіо(фізичного факультету)’ »

e-дурдом

Занесло мене сьогодні в приват-банк.
Ну і вперше зустрівся з системою e-coin, отримав “ваучер-решту”.

“екологічність” системи, при якій замість багаторічного циркулювання монет кожен раз, коли вони могли бути просто перекладеними з місця на місце, пропонується отримати і викинути двадцятисантиметровий паперовий чек з кольоровим друком на зворотному боці у мене сумнівів не викликає. Тобто – без сумніву, екологічності не бачу.

Але бачу ідіотизм в тому, що з суми, яка закінчувалася на “1 грн 57 коп”, цю саму одну гривню я все одно отримав чотирма монетами по 25 коп!

На тег лохотрон тема наче не тягне, але дурдом ще той.

Я вже трохи кіборг?

Протягом кількох тижнів у мене

  • Згорів блок живлення в комп’ютері на роботі, кілька днів я працював лише з паперами.
  • Серйозно зазбоїв жорсткий диск в домашньму комп’ютері.
  • Вийшов з ладу один з дисків в домашньому DNS-343 (raid-1)
  • Перестав працювати переносний USB-шний диск.

Пізніше з’ясувалося, що в USB-шному лише загубився контакт в гнізді, сам диск цілий, по SMART жодних претензій. Але коли після всього ще й він у мене на роботі зупинився під час копіювання файлів, було не надто весело.

За один місяць втрати більші, ніж за попередні якщо не двадцять, то десять років точно.

Відразу згадав про одну статтю

человечество уже давно представляет собой человеко – машинную систему, которая только в таком виде может выполнять свои функции. Если отследить тенденцию, то часть информации этой системы, которая хранится вне человеческого мозга, постепенно повышается уже тысячи лет – со времен изобретения клинописи – и мы просто приближаемся к тому моменту, когда доля информации в человеке станет пренебрежимо мала.

Постепенно становится понятно, что процесс, не смотря на свою скорость, непрерывен. Это не взрыв, а все ускоряющееся течение. Люди, постоянно имеющие дело с компьютерами, чувствуют, что все большая часть выполняемой ими работы перемещается в компьютер. Потеря накопленных годами файлов превращается в потерю части себя. Мы перетекаем в компьютеры постепенно. С созданием прямого интерфейса между мозгом и компьютером, что будет сделано в ближайшие годы, процесс перетекания ускорится.

Не думав, що я аж настільки залежу від цих “маленьких намагнічених дисків”. Тобто розумом я все це розумів – того ж і постійно старався, щоб все лежало в кількох місцях. Але досі так гостро не відчував.

І жодного ж байту у мене не пропало – щось лежить на другому дискові з дзеркальної пари і негайно було переписано з нього на інші диски, з одиночних дисків і раніше все було десь ще продублоьвано, але…
Було аж фізично погано, ноги не носять і якась порожнеча всередині. Поки не встановив заново систему, мінімум необхідних програм, поки не упевнився в тому, що все десь записано мінімум двічі – до нормального стану не повернувся.

Я вже трохи кіборг?

Лохотрон “вам посилка, але я вам її не віддам”

Не знаю, наскільки це нове для наших країв, але я такий лохотрончик бачу вперше.
Приходить вам начебто від кур’єрської служби доставки з таким знайомим розміщенням літер КСД на конверті (про це нижче) лист, рахунок і якийсь наче банківський чек на $300.
Начебто одна дуже відома компанія прислала вам гарні цяцьки (до речі, це я так здогадуюся, що то мають бути гарні цяцьки, але я не знаю, що воно і чи таке в природі існує – мене далеко не все цікавить в цьому світі).

Continue reading ‘Лохотрон “вам посилка, але я вам її не віддам”’ »

Входить и виходить

Є такий термін — «винахід на застосування» — «застосування пристроїв за новим раніше невідомим призначенням». Ну це не зовсм воно, бо призначення те ж саме — заткнути дірку. Просто дірка інша 🙂

Як з’ясувалося, затичка гнізда зарядного пристрою/гарнітури/… мобільного телефона Siemens ME45 непогано підходить до гнізда USB.
Прямо як у відомого віслючка.
Так що кому жорстокі сертифікатори стріляють чим під руку трапиться у вільні гнізда USB і ноутбук від цього висне — шукайте десь контейнер з такими затичками, щоб вистачило на всю програму випуску, бо якщо вже внесете в комплектність, то треба мати.

Ну і мені з пів мішка відсипете. Бо у мене лише дві штучки — єдине, що залишилося корисного від подарованих мені кілька років тому залишків ME45-тих, нових корпусів до них (один пішов на заміну для такого ж телефона дружини) та кількох акумуляторів, які так і не піднялися 🙁 Жалкую, бо кращого телефона у мене не було, а мій старий вже не працює.

ME45_with_cover USB_with_cover

Machines should work, people should think

Захотілося мені тут додати до посилань іконки, щоб помітніші були. До посилань в межах свого сайту – такі [internal link icon], а до зовнішніх – такі [external link icon].
Початок зрозумілий, робимо картинки і додаємо до стилю класи посилань

.linkext {
    background:transparent url(/files/images/linkext.png) no-repeat scroll right center;
    padding:2px 15px 2px 0px;
}

.linkint {
    background:transparent url(/files/images/linkint.png) no-repeat scroll right center;
    padding:2px 15px 2px 0px;
}

Але далі треба пройтися по всіх посиланях і додати до них відповідні класи… Невже оце сидіти і редагувати? Адже “працювати мають машини, люди повинні думати”. Особливо приємним цей девіз стає, коли хтось вже подумав за тебе 😉 і створив для WordPress модуль, який при генерації сторінок “на льоту” заміняє текст, викориcтовуючи регулярні вирази (regular expressions).
При наявності такого інcтрументу самому треба думати мало, оскільки всі внутрішні посилання я відразу писав відносними, без http://.
Залишається лише встановити модуль re.place та прописати в ньому два простих правила. Одне має підставляти class="linkext" в зовнішні посилання, заміняючи

<a *href=("http[^>]*)>

на

<a class="linkext" href=\1>

а друге – підставляти class="linkint" у внутрішні посилання заміною

<a *href=([^>]*)>

на

<a class="linkint" href=\1>

Для того, щоб ці дві заміни працювали правильно, необхідно для другого правила дати більший номер порядку виконння (order), тоді після виконання першого правила зовнішні посилання вже матимуть приписаний клас і не розпізнаватимуться зразком <a *href=([^>]*)>.
В зразках є символи < та >, тому для правильного відображення списку правил не забудьте в налаштуваннях re.place в List view options виставити Escape HTML characters.

2010

Є у нас в сім’ї традиція, якій вже більше десяти років — 31 грудня я роблю календар на наступний рік, друкую його і як прийде Новий Рік – ми знімаємо старі календарі і вішаємо нові. На холодильнику, на комп’ютерних системних блоках, на стінах біля робочих столів.
Можна купити красиві календарі, але вони таки «для краси». Кольорові, глянсові… Але на них незручно писати, робити позначки. А на цьому — можна.

Отже, календар на 2010 рік.

Інфлюенца.

Ну просто дурдом якийсь. Всі лише про грип і балакають. І я теж 🙂
Згадалася пісня — «Балада про інфлюенцу»
В інтернеті знайшов лише текст, але “погуглив” по своїх бобінах, розчохлив “Юпітер”, підняв audacity…
Вуаля — 1981 рік, вечір самодіяльної пісні на радіофізичному факультеті Київського держуніверситету.
В гостях серед багатьох інших — Володимир Семенов та Дмитро Кімельфельд.
flue.mp3

[flagcounter image]