ReAl

Пінгвінятко Лінукс, яке вишивалося донькою, губилося, вишивалося наново, потім десь лежало, потім знайшлося — нарешті отримало рамку і постійне місце на стіні.

І на додаток до попередніх дописів, так би мовити, на завершення циклу про миколайчики, — трохи фото готового печива і міркувань на тему.

Як я вже писав трохи раніше, перед розмальовуванням миколайчика тло має висохнути. Тому при організації роботи з дітьми слід або вирішити — або робити розпис по «чистому» печиву (такі є на фото нижче), або заздалегідь покрити печиво тлом (кожушок і шапка, а вже бороду діти намалюють самі). Тоді за одну-півтори години, час, який вони зможуть витримати, діти намалюють очі-брови-рота і розмалюють кожушок візерунками.

Готові миколайчики різних років

Зверніть увагу — формочки дідуся, зірочки, коника, ялинки, куманця (добре, чайничка) і котика з хвостиком зроблені з банок однакового діаметру, глечика і котячої голови — з меншої. Розмір печива дуже залежить від складності контуру. Більше про це написано в дописові з фотографіями різних формочок.

У листопаді-грудні 2015 й 2016 років я знову вдосконалювався у виготовленні формочок (і описав як зробити задану форму для миколайчиків, зокрема у вигляді емблеми Пласту). Дружина ці формочки вдома на малих партіях «перевіряла». Купу формочок зробив на роздачу, ту ж емблему Пласту розібрали скільки зміг зробити.

Вже на початку 2017-го допомогли провести урок по виготовленню миколайчиків у гуртку в «Будинку творчості школярів». Фотографувала знову дружина.

Після 2008 року на миколайчики коли були час і натхнення, коли не були. Як, до речі, і на трояндочки з тіста, які я теж став робити вже не так часто. Діти підросли, а самим для себе не так цікаво. Але формочки робив і роздавав, 2012 року навіть додав урок із самостійного виготовленню.

2014 року ми вже знову скучили по вигляду дітей, які старанно розписують печиво і раді своїм успіхам :-D. У вчительки сина з часів 2005 року якраз знову були діти приблизно того ж віку й ми знову запропонували їй провести такий урок. Заразом і у сусідню 10-ту школу пішли, там в одному з класів і вчителька, і батьки радісно підтримали ідею.

Заготовок вже знадобилося набагато більше, але й мами та бабусі були активніші, набрали формочок і напекли із запасом, наробили глазурі.

Фотографувала дружина, я сидів вдома і гнув формочки 😀

Десята школа, 3 клас

П’ята школа, 4 клас

У наступні роки ми миколайчики робили потроху вдома, коли самі, коли в гості приходили знайомі чи однокласники дітей.

Черговий вихід в люди був вже 2008 року, в КПНЛ, у класі доньки.

На жаль, цей рік не маємо можливості робити миколайчики навіть трохи вдома. То хоч пригадали минулі роки, роздивляючись фото.

Вперше робили печиво «на виїзді» ми 2005 року, в класі сина (5-та школа, 3 клас). Домовилися із класним керівником, напекли заготовок, наробили глазурі різних кольорів. Надрукували фото миколайчиків від тих майстрів, роботи яких викладено на сайті Наша Парафія (і які тягають вже більше десяти років по різних сайтах ;-)) і пішли. Нам сподобалося, дітям теж.

Власне, фото дитячих миколайчиків саме з того разу і є головною ілюстрацією відповідної статті у Вікіпедії.

Іноді я тут згадував про навчання доньки, але рідко. А вона вже не студентка NCTU, а продовжує навчання і паралельно ловить нейтрино (50%/50% за умовами контракту) в RWTH Aachen University.

Подробиці в інтерв’ю, яке у неї взяла Світлана Яцив, «Маєш право знати».

А ще моя донька випадково зустрілася у Німеччині з ученицею моєї мами.
Марічка повернулася на пару днів з лабораторії Гран Сассо в інститут, бо їй хтось десь щось наплутав з документами, треба було терміново виправити. І тут їй подзвонив знайомий індус з проханням допомогти під час ділової зустрічі з «іншою дівчиною, яка теж з України».
Ну і тепер вже підтримують зв’язок.

Глобалізація…

З великою затримкою, але зроблено давно обіцяні сережки.
Попередні саморобні сережки були зі стабілітронів, дроселів та транзисторів. Ці — з діодів. За основу взято 2Д504А з товстим позолоченим виводом, а вже до нього підвішено діоди серій КД52х. Все рідне, «без ніяких латинських домішок».

Дизайн мій, ескіз було намальовано ще як «транзисторні» робилися.
Виконання синове. Швензи на цей раз з Петрівки, він навідріз відмовився від гірших десь з Хрещатика. За цими спеціально їздив учора, немало подивувавши продавця старанним вибором.
Закінчував сережки коли я на роботі був.
Подивитися на сережки з коробочкою » » »

Літо видалося не так щоб дуже бурхливе, але турбулентне. Смик туди, смик сюди, крутий розворот… Наче нічого особливого і не зроблено, а сили кудись поділися.

Та от час вже поверта на осінь і донька, яка ще навесні після попередніх сережок з радіодеталей писала нам з Тайваню в дусі «ось приїду на літо — обов’язково і мені сережки зробите!», почала натякати, що скоро знову їхати. І що сережок досі нема. І що вона може і сама паяльника до рук взяти 🙂

Довелося терміново сідати за чергову роботу на тему «сережки своїми руками».
Подивитися, які сережки вийшли з дроселів… » » »