ReAl

І не просто формочку, а саме таку, як заманулося!

Три роки тому у публікації Форма для миколайчиків за п’ять хвилин я дав короткий опис і відеоурок по виготовленню формочки-«дідуся» для «миколайчиків» з консервної банки. Там показано основні операції — як обрізати та вигинати банку. Тепер я хочу нарешті розповісти про весь шлях від малюнка до формочки.

Перефразовуючи оповідку з якоїсь читанки 80-их років можна сказати «люди шукають писачки — оце вже весна».

Сховайте мене десь глибоко під землею і з усього світу дайте лише доступ до пошукових запитів, з яких зайшли на цей сайт або до youtube-статистики відеоуроку, викладеного у дописові «Писачок» — і я знатиму, що прийшла весна.

У тому відео показано, як зробити непоганий писачок, маючи під рукою потрібні матеріали. Але коли припре (як мене за кілька років до створення того відеоуроку), то його можна зробити хоч і з 3-дюймової дискети. Точніше, із металевої захисної шторки. Такі шторки робили з нержавійки, тому вони доволі погано гнуться. Але коли під рукою нема нічого іншого, а «на після вечері» потрібні писачки, то нікуди не сховаєшся — зробиш. На цьому заслуженому навіть видно частину напису.

Вже з пів року, як я став вдома більше паяти. Тобто тепер не раз на місяць міняю при налагодженні резистор чи конденсатор, а таки сам збираю невеликі плати. Відразу захотілося мати фільтр-димовловлювач. Але навіть простенький AOYUE-486 зараз тягне під 900 грн, а цим грошам можна знайти і краще використання (майже на quick-clot+CAT вистачить, наприклад).

Отже, треба робити самому. Тим більше, що вентилятор є, старий «комп’ютерний». Фільтр люб’язно вкладають до коробки з паперовими пакетами для пилососа. У коробку з «універсальними» — велика картонка, розрахована на обрізку під потрібний розмір, — і фільтр вкладають великий. Залишилося купити вентиляційну решітку.

Кілька шматочків дерева, щоб решітку та вентилятор докупи з’єнати, трохи «шікри старого дермантина» для ущільнення, сіточку у решітці замінити фільтром, зробити ніжки-екрани з листового платсику — і димовловлювач готовий:

Досить непогано тягне «дим» із зони паяння, рекомендую.

Колись давно-давно, десь у 1997-98 роках, точніше вже важко згадати, трапилося мені зробити одну роботу. На той час по Києву їздило вже сотні зо дві американських таксометрів «Pulsar». Чи то пів сотні їздило, а ще дві було вже замовлено. Неважливо. Все було б нормально, аж раптом змінилися вимоги до цих пристроїв.

Бачите, американці ну зовсім не розбираються у тому, як підняти економіку країни. В тих таксометрах і фіскальної пам’яті не було, і чек друкувався лише при натисканні спеціальної кнопки на вимогу пасажира. Деяка статистика (кількість поїздок та загальна сума) набиралася у мікросхемці FRAM FM24C16 на два кілобайти, але її можна було скинути у будь-який момент, це була інформація «для довідки» для самого таксиста.

Ну так от з метою покращення всього, що можна покращити, вийшли вимоги, згідно яких таксометри ставали не лише засобами вимірювання, а й касовими апаратами. Протягом певного часу необхідно було замінити тих «американців» на такі, що відповідають вимогам. А таких, по перше, «не дуже і було», а по друге, було б недешево.

І було прийнято рішення розібратися в схемі, дотулити до неї що треба (мікросхему 27С512 фіскальної пам’яті довелося чіпляти на кілька вільних ніг мікроконтролера через ланцюжок 74HC595 та 74HC597), написати нову програму, пройти сертифікацію…
Заразом у нову програму було додано роботу з радіомодемом та зчитувачем магнітних карт власного формату. Для Укрпромінвест-таксі на цьому було зроблено локальну платіжну систему з можливістю розплатитися за поїздку такою карткою.

»»» Причому все це до підставки під чашку? Та дуже просто.

Наближається свято — день Святого Миколая (19 грудня у церквах, де дотримуються юліанського календаря, 6 грудня — григоріанського і новоюліанського), а разом з ним і традиція обдаровувати дітей зробленим до цього дня печивом. Печиво може бути різної форми, від зірочок до коників та ангелів (саме такі форми минулого року знайшли в одній зі старих хат Опішні і мій батько робив по зразку копії).

Останнім часом все більшого поширення набуває форма дідуся у свиті до п’ят. Найпростіший розпис — з хрестиком в одній руці та мішечком з подарунками в іншій (роботи учнів молодших класів):

Майстри впевненою рукою роблять набагато складніший розпис:

Для того, щоб виготовити печиво, необхідно тісто та… форма.
Якщо з тістом простіше, використовуються звичні продукти, то форми може у найближчому «гам-маркеті» і не знайтися. «Це трагедія, але це не біда».
»»» Навчитися робити форму для миколайчиків…

Нещодавно пішов і взяв на балконі шматочок дерева. Кілька рухів пилкою, трохи роботи ножем та напилком, два отвори. Вийшла ось така деталька.

І захотілося щось зробити руками, і не хотілося викидати річ, яка зламалася, але могла б ще довго працювати.

Зламалася ось ця лампа… » » »

З великою затримкою, але зроблено давно обіцяні сережки.
Попередні саморобні сережки були зі стабілітронів, дроселів та транзисторів. Ці — з діодів. За основу взято 2Д504А з товстим позолоченим виводом, а вже до нього підвішено діоди серій КД52х. Все рідне, «без ніяких латинських домішок».

Дизайн мій, ескіз було намальовано ще як «транзисторні» робилися.
Виконання синове. Швензи на цей раз з Петрівки, він навідріз відмовився від гірших десь з Хрещатика. За цими спеціально їздив учора, немало подивувавши продавця старанним вибором.
Закінчував сережки коли я на роботі був.
Подивитися на сережки з коробочкою » » »

Ще коли син робив перші чи другі сережки з радіодетальок, у мене виникла одна думка. Цю думку я заникав, сину не віддав. Дуже вже захотілося і самому щось зробити — я ніколи раніше сережок не робив. Та й донці подарунок захотілося зробити.
Частково ця думка навіяна ось таким електронним компонентом:

Для полегшення налагоджування електронних виробів в плату закладаються «контрольні точки» («test point»). Часто їх виконують у вигляді спеціальних кілечок для приєднання щупів осцилографа чи інших затискачів.
Читати далі про те, до чого тут контрольні точки та як зробити сережки з транзисторів » » »

Літо видалося не так щоб дуже бурхливе, але турбулентне. Смик туди, смик сюди, крутий розворот… Наче нічого особливого і не зроблено, а сили кудись поділися.

Та от час вже поверта на осінь і донька, яка ще навесні після попередніх сережок з радіодеталей писала нам з Тайваню в дусі «ось приїду на літо — обов’язково і мені сережки зробите!», почала натякати, що скоро знову їхати. І що сережок досі нема. І що вона може і сама паяльника до рук взяти 🙂

Довелося терміново сідати за чергову роботу на тему «сережки своїми руками».
Подивитися, які сережки вийшли з дроселів… » » »

Пройшло пару тижнів по тому, як було зробено перші сережки зі стабілітронів і ось ще одні саморобні сережки.

Син зробив їх ще з тиждень тому, вже був віддав. Потім відвалилася одна ніжка (в цей раз я вже практично не втручався), він приніс додому і ми підправили. Тепер він добре запам’ятає, що таке «холодна пайка».

Так скоро у мене стабілітрони закінчаться.