Трояндочки з тіста
 |
© Олександр Редчук aka ReAl, 2011 Цей твір ліцензовано за ліцензією Creative Commons Із зазначенням автора – Розповсюдження на тих самих умовах 3.0 Неадаптована. |
Ще одна традиція з дитинства.
Трояндочки з тіста по рецепту, вичитаному мамою років так сорок тому в якомусь журналі.
Ось такі:
Цього року я не лише їх зробив, але й записав процес, зробив невеличкий відео-урок «творчість на кухні».
Складові дуже прості.
Запасаємося не надто тонкою (бо легко ламатиметься) і не надто товстою (бо грубо виглядатиме) солодкою соломкою. Беремо чотири яйця, склянку цукру та склянку борошна.
Другим безумовним плюсом рецепту є те, що для приготування не потрібні ні якесь спеціальне начиння на зразок міксерів, ні духовка. До речі, духовку в газових плитах на кухнях гуртожитків часто просто відключено. Але це не зупинить студента — маленька каструлька чи велика кружка, ложка для замішування і викладання тіста, лопаточка (ніж), сковорідка і щось, що може її нагріти — все, що треба для повного щастя.
Борошно просіювати не обов’язково, але трохи розпушити бажано, просто тому, що злежалого його в склянку влізе забагато. Спочатку слід розтерти цукор та яйця. Не треба чекати повного розчинення цукру, просто розтирати пару хвилин, слідкувати, щоб не було піни. За тим всипати і добре вимішати борошно. Тісто має бути доволі рідке, але пропорцію цукру та борошна краще не порушувати, всипати всю склянку. Спочатку може здатися, що тісто виходить густе, але слід просто дати йому постояти хвилин двадцять (за цей час ще й розпуститься недорозтертий цукор) і вимішати ще раз.
Яйця бувають різного розміру, а рецепт розраховано на невловимі «середні», тому, якщо тісто вийшло таки густувате, краще просто в окремій чашці розкалатати ще одне яйце і додати трохи в тісто.
Розігріваємо сковорідку, викладаємо з невеликими інтервалами часу кілька маленьких млинчиків-пелюсток. Перевертати млинці не треба, знімати тоді, коли як слід підсохне верхній бік. Якщо правильно підібрати ритм, то після викладання останнього млинчика якраз пора знімати перший.
Прикладаємо до соломки млинчик, обмотуємо, вигинаємо, притискаємо.
Слідкуйте за напрямком сили, при необережному стисканні соломка-стеблина ламається під пелюстками. Все це треба робити поки млинчик гарячий, тоді йому можна надати потрібну форму, цукор прилипає до соломки чи попередньої пелюстки. Потім він охолоняє і твердіє. Якщо тісто було надто рідке або млинчик недосушений, то з часом пелюстки розм’якають і можуть відвалитися. До соломки тісто прилипає гірше, тому першу пелюстку бажано стиснути над верхнім краєм соломки так, щоб млинчик прилип сам до себе. Якщо цього не зробити, то вся квітка може сповзти по соломці вниз.
Краще один раз побачити:
Мінімальна кількість пелюсток — три, зазвичай я роблю п’ять, якщо квітка «сама просить» — сім.
Зрештою, залежно від товщини пелюсток та їх кількості в квітці, має вийти орієнтовно від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти трояндочок.
Для рук, незвичних до кухні чи до паяльника ;-), щойно зняті зі сковорідки млинчики дуже гарячі, а їх ще й треба сильно притискати. Якщо терплячки не вистачає, то можна взяти тонкий рушничок чи складену в кілька шарів хустинку і притискати тісто крізь неї. Але тканина заважає — не так «відчувається матеріал», край хустинки може зачепити і зламати пелюстку чи стебло.
Готові трояндочки можуть стояти і не псуватися дуже довго, вони сухі і мають в своєму складі дуже багато цукру. Але, як кажуть, «термін зберігання три роки — та хто ж стільки витримає?». Вони дуже швидко з’їдаються з чаєм.
p.s. На день масового розпродажу червоних сердечок «день святого Валентина» такі трояндочки кращі за куповані сердечка.
українська
english
Питання від чайника кухні: Цікаво, там олії не треба? І я тут розтираю цукор з яйцями (ложкою об стінку кастрюлі) і відслідкував що піна починає з’являтись. Що робити? 🙂
Ну от, а я сьогодні лише під вечір до комп’ютера доповз. То воно вже все експериментально з’ясоване.
Тут на фото сковорідка з фторопластовим покриттям, ніякої олії не було потрібно.
На алюмінієвій треба крапелиночку, ледь-ледь аби змастилося. Додавати лише при потребі й знову краплю, розтерти лопаткою. Але сковорідка має бути дуже чистою, якщо сильно липне, то олія мало допоможе (допоможе лише неприйнятна з точки зору присмаку кількість).
Чавунна сковорідка залежно від стану може обійтися без олії.
На поверхні тіста трохи піни завжди буде, розтерти яйця із цукром без утворення піни важко (навіть тоді, коли піна потрібна 😉 ). Тут я мав на увазі не цю легку пінку, а ту піну, що утворюється при збиванні (і при надто активному розтиранні). Вона не підніметься до поверхні і не опаде під час відстоювання тіста. Через неї пелюстки не вийде зробити тонкими, важко буде красиво обігнути.
Сайт після того як я написав тут коментар завис. Ну але все вийшло успішно, дружина сказала що тепер не боятиметься що дитина від голоду помре, якщо вона колись лишить мене з нею самих. Без олії, тефлонова сковорідка. 6 і 7 квітки зіпсувались тим що пелюстки почали прилипати до сковорідки, і відриваючи їх я їх трохи порвав. Проблема вирішилась паузою в роботі і миттям сковорідки (певне залишки цукру приклеювали листки). Після миття почало виходити ще краще.
Ну а найкраще звісно те що невдалі варіанти можна швидко з’їсти, і ніхто не помітить невдачі. 🙂
Завис чи ні, не знаю, але обидва коментарі чогось були у спам-відстійнику.
Ото ж я й кажу, що поверхня має бути _дуже_ чистою. Перші могли не прилипати (прилипати слабо), бо на той бруд ще недостатньо налип цукор (тут ще грає свою ролю прогрів сковорідки з часом, може треба було трохи прикрутити вогонь після декількох трояндочок).
Злегка надірвані пелюстки теж часто можна якось повернути чи обіграти. А от «можна швидко з’їсти» не так перевага, як недолік, нижче он SunD’Ra писала, що то зовсім біда 🙂
[…] прочитайте оригінальний допис на сайті майстра — там детально описано рецепт і технологію, […]
Ой, як класно, що ти ще й вписав про Березовського 🙂
А як же!
Я спочатку був написав в шарі титрів
Але як побачив те вже написаним, то вирішив, що то надто «нахально» і виправив.
ААААААААА!!!!!!! Бо-омммба!!!
YESSS!!!!
🙂 🙂 🙂
ps. Вітаю!! Із тим, що ти нарешті _і це_ встиг! Уря! Мене завжди вражало твоє вміння не лише «зібрати макетку», а і вкласти «це все» у гарненьку коробочку із ручкою і випаленими (випалювачем, хто не знає, про що мова.) підписами!!! УРРР-Я!
ойй яка смакотаа, аж слинки закапали на клаву.
як тільки матиму можливість, обов*язково спробую:) дякую за майстерклас
Цього року я сьомого їх робив, жаль, тоді ж ввечері не встиг викласти.
Але ж 8 березеня «не догма, а керівництво до дії», і «колись давно» я їх частіше робив.
Хех…™
Тут вони не просто швидко зникають, а швидко зникають у
невідомихвідомих-але-від-того-не-легше напрямках. Парочку туди, парочку сюди…Виникла думка якось швиденько зробити половинну порцію — з двох яєць. Це вийде дев’ять таких непоганих трояндочок. А тоді поставити якусь кіношку, сісти втрьох і тут же їх із чаєм вмолоти.
Ммм… перед початком роботи вимкнути вхідного дзвоника і ввімкнути його лише після закінчення
фільмутрояндочок.ехх, у мене трояндочки ніяк не хочуть виходити:) пелюстки зникають тільки-но покинувши межі пательні))) дуууже смачнющі і що найголовніше – прості у виготовленні!)
А ти думала, що буде легко? Терпи…
Тут майже як у скульптора, тільки йому в процесі роботи треба прибрати все зайве, а тут, як і при готуванні звичайних млинців, треба прибрати всіх зайвих. Ну а якщо самій собі не віриш — є така штука, як протигаз 😀