ReAl

Редактори (програми редагування текстів, а не редактори новинних сайтів ;-)) стають все «вмілішими» та «грамотнішими», ними все зручніше робити доволі складні речі. Особливо — проблемно-орієнтованими редакторами, на зразок Eclipse для програмістів чи Frescobaldi для набору нот мовою розмітки LilyPond.

Та іноді трапляються речі, які зручніше і швидше зробити старим добрим потоковим редагуванням, яке дійшло до нас з тих часів, коли з комп’ютером спілкувалися через телетайп і для того, щоб глянути на якийсь рядок тексту, його треба було надрукувати. По роздруківці тексту формувався пакет команд редагування і згодовувася програмі, яка брала порядко́во вхідний потік тексту, виконувала команди і записувала результат роботи у вихідний потік.
»»» Ось приклад:

Вже з пів року, як я став вдома більше паяти. Тобто тепер не раз на місяць міняю при налагодженні резистор чи конденсатор, а таки сам збираю невеликі плати. Відразу захотілося мати фільтр-димовловлювач. Але навіть простенький AOYUE-486 зараз тягне під 900 грн, а цим грошам можна знайти і краще використання (майже на quick-clot+CAT вистачить, наприклад).

Отже, треба робити самому. Тим більше, що вентилятор є, старий «комп’ютерний». Фільтр люб’язно вкладають до коробки з паперовими пакетами для пилососа. У коробку з «універсальними» — велика картонка, розрахована на обрізку під потрібний розмір, — і фільтр вкладають великий. Залишилося купити вентиляційну решітку.

Кілька шматочків дерева, щоб решітку та вентилятор докупи з’єнати, трохи «шікри старого дермантина» для ущільнення, сіточку у решітці замінити фільтром, зробити ніжки-екрани з листового платсику — і димовловлювач готовий:

Досить непогано тягне «дим» із зони паяння, рекомендую.

Років десять тому була задумка з підручних матеріалів (мікросхем, які однак завжди є у шафці) зробити спеціалізоване «щось схоже на логаналізатор» — запис з мітками часу прийнятого з двох каналів UART, кількох цифрових входів з дискретністю в десяток мікросекунд та пари аналогових входів з дискретністю в сотню мікросекунд.

На платі ATmega64, FT245, мікросхема статичної пам’яті 512Kx8 та між ними мостом EPM240. Ця альтеринка повинна була сама писати у буферну пам’ять цифрові входи при зміні їх стану, а також супроводжувати міткою часу записи від мікроконтролера (UART-и та аналогові входи) а також бути «DMA-каналом» для FT245.
Але змінилися задачі, змінилася робота, … Через кілька років по виготовленні плат парочку навіть було запаяно, але далі справа не пішла.

Заманулося таки хоч якось запустити цю стару плату, хоча б для тестування змін у scmRTOS 🙂

Знайшов у себе в завалах якийсь Квартус 9.1 (free-шна версія для Linux). Поставив. Поруч в архівах лежали рекомендовані для роботи з USB-blaster файли 51-usbblaster.rules (записувати у каталог /etc/udev/rules.d)

та рядки, що їх треба додати до файлу /etc/rc.local

«Вмикаю — не працює». На деякий час програматор квартуса задумався, потім сказав, що не знайшов нічого, що його могло б зацікавити. Пробую cat /sys/kernel/debug/usb/devices, а воно мене не пускає. О, дивлюся далі.

При тому, що

Тобто доступ на читання до підкаталогу usb є, так само до всіх інших у debug, поруч лежать файли з правами 444.
Отже, все, що лежить у debug — дозволено читати всім. Тому не став гаяти часу, зробив просто

Програматор квартуса побачив мій усб-бластер, тепер, може, щось і зроблю.

Коли виходять нові версії компіляторів, у більшості випадків варто спершу спробувати нову версію в роботі, не відмовляючись остаточно від старої. Лише після перевірки перейти на нову версію, можливо навіть попроектно. Бажано залишити можливість повернення до попередньої.
Для цього необхідно встановити поруч кілька версій:

Але ж треба якось вказати своїй системі програмування, яку саме версію використовувати. Звісно, при необхідності замінити версію витирати з кореня диску каталог C:\WinAVR та копіювати у нього один з каталогів компіляторів це «дещо незручно».
»»» Прочитати, як це можна зробити зручніше…

Так чи інакше, а ця задачка вилазить.

В моєму випадкові потреба виникла тому, що Altera FPGA при завантаженні по SPI вимагає потік молодшим бітом вперед, а порт SSP мікроконтролерів LPC17 працює лише старшим бітом вперед. Якраз нещодавно на форумі хтось обурювався, що у STM8 USART в режимі SPI працює лише молодшим бітом вперед: «і кому такий SPI потрібен?». Та от, мені…

Як я вже писав у публікації Двійкові дані та програма мікроконтролера (це що, я так довго не повертався до цієї роботи?), можна було б зробити власну програму обробки конфігураційного масиву FPGA, в якій врахувати також і порядок бітів. Але пристрій може отримувати прошивки програмованої логіки ззовні, тому хотілося б приймати файли в такому вигляді, в якому їх видає Quartus. Менше буде плутанини.

На щастя, Cortex-M3 має спеціальну команду розвороту бітів. Ця команда … » » »

Boot-loader в мікроконтролерах LPC17xx очікує 32-бітну контрольну суму перших семи слів прошивки (вміст вказівника стеку, та перших шести векторів) на місці не використовуваного вектора по адресі 0x1C. В це слово записується мінус-сума перших семи слів. Схожим чином перевіряє наявність програми і бутлоадер LPC2000.
OpenOCD вміє «на льоту» генерувати таку контрольну суму при програмуванні мікроконтролера, потрібно лишень в команді flash вказати аргумент calc_checksum (ця команда є у файлі target/lpc17xx.cfg пакету).
Але чомусь він не генерує її для звірки вмісту (верифікації). Причому сам він знає, що мені буде незручно, раніше навіть писав щось таке:

Тобто якщо йому дати для верифікації той же файл, що йому було дано для прошивки, то він видасть помилку в тих чотирьох байтах. Ось нещодавно я в черговий раз підятягнув з репозиторію оновлення, зібрав та встановив свіжісіньку версію, однак маю:
»»» Подивитися повідомлення про помилку верифікації та боротьбу з нею

Знадобилося поекспериментувати з avreal-ом та atmega64 на різних тактових частотах під різними операційними системами. Бо таки ж щось незрозуміле робиться у Win7/64. Але в тих платах, що під рукою, запаяні ATmega64L-8. Вище, ніж на 8 мегагерцах їх і некоректно перевіряти.
Знайшлася плата з ATmega64-16, але без кварца. Тобто навіть без місця під кварц, бо в тому виробі планувалася робота на внутрішньому RC з калібруванням по годинниковому кварцові. А плата завалялася того, що в неї помилково запаяли «-16», хоча там теж мала бути «L-8».

Шматочки цангових панельок я для заміни кварцових резонаторів на експериментальних платах використовую давно, але тут же і місця нема. Клеїти десь збоку не хотілося. Довелося викручуватися.

Поблизу потрібної сторони мікроконтролера знайшовся «земляний» перехідний отвір, його і вирішив використати для кріплення панельки.

У шматочка на три виводи центральний залишив прямим, а два крайні, що для кварца, відігнув. Прямо на виводи напаяв конденсатори 18 пФ. Конденсатори розмістилися так, що не торкаються поверхні, в яку упиратимуться зігнуті виводи:

Подивитися інші фото, прочитати опис… » » »

Досить часто виникає потреба додати двійкові дані до «прошивки» мікроконтролера. Це може бути знакогенератор для графічного дисплея чи принтера, закодована певним чином музика чи якась інша інформація, отримана у «двійковому» (тобто не-текстовому) вигляді від якоїсь «сторонньої» відносно компілятора для мікроконтролера програми.

У моєму випадку це теж прошивка, але для програмованої логіки (FPGA). Цю прошивку можна отримати у вигляді файлу .ttf (tabular text file, а не true type font :-)), у якому знаходяться десяткові числа, розділені комами.
Колись давно, ще «десь між i87c51FA та AT89C55» я з такого файлу для EPF8282 генерував asm-файл. Програмою sed додавав до та після масиву чисел потрібні заголовки з мітками, на початку кожного рядка директиву .DB і тому подібне. Асемблерний файл згодом компілювався в об’єктний та прилінковувався до програми.
Для ATmega162 та EP1K10 користувався власноруч написаною програмою — основна її робота була стиснути прошивку для альтерини простим, але ефективним алгоритмом, а вже видати назовні C-масив то була проста робота.
Тепер у мене LPC1766 та EP1C3. Циклони вже мають в собі декомпресор і квартус може стискати прошивки. Він це робить гірше, ніж алгоритм від Ivan Mak, але він це робить сам і розпаковує теж без мене. Тому я, принаймні зараз, повертаюся до простого перетворення стороннього файлу прошивки в об’єктний файл з масивом.

Зараз для таких робіт зазвичай пропонують вже готові програми на зразок bin2c для генерації C-шного масиву. До речі, на мою думку, однією з найкращих програм на тему все2всюди є пакет srecord.
Але при роботі з компіляторами gcc (точніше, з набором програм GNU binutils, яким користується і gcc) можна обійтися без додаткових програм, »»» прочитати — яким саме штатним інструментом з пакету та як…

Знадобилося мені якось терміново підключити до плати з ATmega64 макетку, на якій перевірити один задум. Вільні лінії мікроконтролера було виведено на 16-контактні штирі, залишалося підключити шлейф до макетної плати. А сама макетка — куплена в Імраді SOLDERLESS BREADBOARD EIC-406 фірми E-CALL (куплялися в Імраді, «там їх є»). Тобто не підпаятися (для того і бралося ж), потрібен перехідник.

Звичайно, можна було б використати з’єднувач DIP на шлейф. Та треба було «бігом», поки думка ворушиться, а до Нью-Паріса їхати зараз неблизько. Тому було знайдено шматочки макетки та штирі і мені швиденько запаяли ось такі перехідники:

Все, що потрібно, було перевірено і на деякий час я про це забув. Аж тут раптом виявився потрібним аналогічний перехідник на шість контактів, під варіант 6-pin AVR ISP шлейфа програматора. Причому вдома — а паяти самому ліньки 🙂
Лінощі — двигун прогресу. Дуже швидко в голові промайнули … (подивитися, що саме)

Як вже писалося, 64-бітні бібліотеки libftd2xx.so версії 1.0.0 та новіші не сумісні по розміру змінних зі старішими бібліотеками, останньою з яких була версія 0.4.16. З 32-бітними бібліотеками такої проблеми нема.
Для роботи 64-бітної версії avreal/Linux необхідно встановити стару версію libftd2xx, яку можна взяти на сторінці download.
Може виникнути необхідність на одному комп’ютері встановити обидві версії бібліотеки. Для цього avreal, починаючи з версії 1.28r6, завантажує бібліотеку по імені libftd2xx.so.0, а не libftd2xx.so.
Розглянемо рекомендований процес встановлення бібліотеки.

Continue reading ‘Як встановити дві версії libftd2xx’ »