Ще коли син робив перші чи другі сережки з радіодетальок, у мене виникла одна думка. Цю думку я заникав, сину не віддав. Дуже вже захотілося і самому щось зробити — я ніколи раніше сережок не робив. Та й донці подарунок захотілося зробити.
Частково ця думка навіяна ось таким електронним компонентом:
Літо видалося не так щоб дуже бурхливе, але турбулентне. Смик туди, смик сюди, крутий розворот… Наче нічого особливого і не зроблено, а сили кудись поділися.
Та от час вже поверта на осінь і донька, яка ще навесні після попередніх сережок з радіодеталей писала нам з Тайваню в дусі «ось приїду на літо — обов’язково і мені сережки зробите!», почала натякати, що скоро знову їхати. І що сережок досі нема. І що вона може і сама паяльника до рук взяти 🙂
Пройшло пару тижнів по тому, як було зробено перші сережки зі стабілітронів і ось ще одні саморобні сережки.
Син зробив їх ще з тиждень тому, вже був віддав. Потім відвалилася одна ніжка (в цей раз я вже практично не втручався), він приніс додому і ми підправили. Тепер він добре запам’ятає, що таке «холодна пайка».
Праворуч писачки, зроблені кілька днів тому, ліворуч — ті, що я робив кілька років тому зі звичайної жерсті. Той, що в центрі, заслужений — нам колись давно дали «для розгону».
Easter is coming and the Ukrainians prepare for making pysanky (a UkrainianEaster egg). If you want to paint a pysanka you need a suitable instrument — a stylus, known as pysachok, pysal’tse or kistka (depending on region).
The simplest pysachok looks like a tin cone fixed into a hole in a wooden stick (as here on the left picture or here in the centre). It’s very easy to make but it doesn’t hold enough wax (beeswax) and gets cold quickly…
A good pysachok should be able to keep wax warm in order to make long lines without gaps. Such a stylus might have a copper tank for wax and a thin nozzle.
You can make a good pysachok yourself — just combine a cone with a heat accumulator made from copper wire.
Думки зграями літають по світу і шукають собі прихисток в головах. Одна цікава зграйка нещодавно пролітала повз Київ.
Інакше як пояснити такий синхрон — близько двох тижнів тому син захотів зробити в подарунок «радіотехнічні сережки». Через пару днів, якраз коли він сів експериментувати з резисторами, я зазираю в блог BSVi і бачу там «ембед-сережки»
Тільки син збирався зробити щось з більш «олдскульних» детальок. Я вчасно зрозумів, що мова йде не про П416, МП39, Д7Ж та ВС-0.25 🙂
Комбінації з резисторів було забраковано. Принаймні, зі стандартних МЛТ. Може з тих, які з маркуванням кольоровми кільцями, щось і вийде, але то пізніше.
В минулі вихідні якось знайшлася інша робота, а на ці я йому відгріб різних стабілітронів та діодів в скляних корпусах.
Після недовгих коливань були відібрані кольори та вибрана форма.
Вийшло ось таке:
Я лише на першій пайці показав, як таке закріпити і як правильно робити акуратні пайки з мінімальною кількістю припою, та потім перше кілечко-закінцівочку вигнув круглогубцями.
Думаю, що для першого разу у нього вийшло дуже непогано.
А ще я знайшов у себе жменьку 2Т203Б та деякі мікросхеми…
Сподіваюся, син не охолоне і буде продовження 🙂
Аби мене чи років зо два, чи пару тижнів тому хтось спитав — а нащо у мене на балконі лежать вже кілька років шматки ДВП з дірками від гвіздків, в тому числі по центру — я б не зміг відповісти.
Звідкіля взялися — зміг би, вони залишилися після ремонту дивану. Геть потрощені було викинуто, а два шматки залишилися.
А тут сину для шкільного спектаклю знадобилися мечі. І от що із цього вийшло » » »
Як я вже писав, Марічка поїхала до Тайваню. Повний Відносний (від кореня Сонячної системи) шлях до місця її навчання тепер
Earth/Taiwan/National Chiao Tung University/College of Science/Department of Electrophysics
Судячи з переліку лабораторій, це щось схоже на наш радіофізичний факультет КНУ, який я колись закінчував. Навіть час заснування приблизно такий самий, з тією різницею, що для КНУ це один з останніх факультетів, а той — один з перших для NCTU.
Я трохи боявся, що все там буде занадто комп’ютеризовано-теоретично, але ні, перша ж лабораторна робота (хоч вже і пізнувато про неї писати) була «руцями», з штангенциркулем, мікрометром, мікрометрични мікроскопом та залізячками, тонким дротом і дифракційними щілинами, розміри котрих треба було поміряти і пояснити, які і звідки похибки можуть вилізти.
Ой! Тут було посилання на йотубу, але «відео видалено».
Там був кліп з розмальованими залишками старого селища окрай великого міста, які чимось перегукуються з нашою київською «пейзажною алеєю». Ті залишки розмальовані, щоб їх не знесли і не забудували територію, тепер туди туристи ходять. Gimp / kdenlive / MovieMaker / …
Предмет називається «Introduction to Computer Science» 🙂
українська
english