Raspberry Pi як комп’ютер для роботи

Не від хорошого життя довелося провести тест Raspberry Pi як робочого комп’ютера.

Не знаю, після якого оновлення Ubuntu MATE, але на моєму основному комп’ютері перестав працювати avr-ld, валиться з помилкою «*** buffer overflow detected ***» (це на 64-бітній системі, пізніше я перевірив, що на 32-бітній такій же МАТЕ і з тими ж оновленнями все працює — це не так, залежить не від розрядності, докладніше тут).
А мені терміново знадобилося внести маленьку зміну в прошивку ATtiny13A. Мій «червоненький» ноутбук зараз інтенсивно використовує дружина, то щоб їй не заважати, я згадав про Raspberry, на яку оце ж нещодавно ставив (таку ж!) убунту.

Поставив там avr-gcc, все зібрав, перекинув на основний комп, прошив.

Стало цікаво порівняти швидкість. Цей маленький (близько 400 байт прошивки) асемблерний проект на роль такого тесту геть не годиться, тому я вирішив позбирати більший. Поставив, відповідно, arm-none-eabi-gcc, щоб збирати поточний проект для STM32F105. Там десятки файлів, за 40 кілобайт результат, — час вже можна міряти. Збирав на Raspberry, на основному своєму комп’ютері (AMD A8), на «червоненькому» Dell Vostro V130 (Core i3) і на роботі на Pentium D (дохлий, як на нинішні часи, комп’ютер, але його там цілком вистачає). На всіх системах стоїть Ubuntu MATE 16.04 з усіма оновленнями. Лише на AMD A8 64-бітна, всі інші 32-бітні (і на всіх 32-бітних avr-ld свою роботу чесно робить).

Ось що вийшло (time make -j число_ядер, час у секундах).
Воно від збирання до збирання трохи стрибало, але не принципово.

система
(ядер*ГГц)
real user system
Raspberry Pi 3
(4*1.2)
12.2 32.6 3.3
Pentium D
(2*1,8)
9.5 13.3 1.8
Core i3 M380
(4*1,33)
8.2 20.6 2.7
AMD A8-7600
(4*3.1)
3.1 7.7 1.2

Тут у табличці нема ширини і швидкості шини пам’яті, своє слово сказало і те, що Raspberry працює з SD-карти, Pentium-D і AMD A8 з SATA-дисків, а Core-i3 з SSD. Але тут я хочу порівняти все ж таки не кількість зкомпільованих рядків коду на гігагерц-ядро чи DDR-истість пам’яті, а абсолютний час — питання, що турбує: «чи йти заварювати чай, чи воно раніше збере» :-)

Виявилося, що Pi 3, на відміну від перших Raspberry, цілком придатний для роботи з прошивками такого обсягу.
І що ця плата реально набагато швидша, ніж комп’ютер, на якому 10 років тому я запускав альтерівський Quartus-II 9.1 для збирання прошивок альтер (не можу пригадати, що у мене тоді було… якийсь Athlon XP). Та й «мікроконтролерні» компіляції там більше часу займали.

Трохи фото миколайчиків

І на додаток до попередніх дописів, так би мовити, на завершення циклу про миколайчики, — трохи фото готового печива і міркувань на тему.

Як я вже писав трохи раніше, перед розмальовуванням миколайчика тло має висохнути. Тому при організації роботи з дітьми слід або вирішити — або робити розпис по «чистому» печиву (такі є на фото нижче), або заздалегідь покрити печиво тлом (кожушок і шапка, а вже бороду діти намалюють самі). Тоді за одну-півтори години, час, який вони зможуть витримати, діти намалюють очі-брови-рота і розмалюють кожушок візерунками.


Заготовки для розпису миколайчиків Готові миколайчики, розмальовані по тлу

Готові миколайчики різних років

Зверніть увагу — формочки дідуся, зірочки, коника, ялинки, куманця (добре, чайничка) і котика з хвостиком зроблені з банок однакового діаметру, глечика і котячої голови — з меншої. Розмір печива дуже залежить від складності контуру. Більше про це написано в дописові з фотографіями різних формочок.


Готові миколайчики, розпис по тлу і по чистому печиву Готові миколайчики Готові миколайчики Готові миколайчики Готові миколайчики

Миколайчики, зима 2016–2017

У листопаді-грудні 2015 й 2016 років я знову вдосконалювався у виготовленні формочок (і описав як зробити задану форму для миколайчиків, зокрема у вигляді емблеми Пласту). Дружина ці формочки вдома на малих партіях «перевіряла». Купу формочок зробив на роздачу, ту ж емблему Пласту розібрали скільки зміг зробити.

Вже на початку 2017-го допомогли провести урок по виготовленню миколайчиків у гуртку в «Будинку творчості школярів». Фотографувала знову дружина.


Розпис миколайчиків у школі, січень 2017. Будинок творчості школярів. Розпис миколайчиків у школі, січень 2017. Будинок творчості школярів. Розпис миколайчиків у школі, січень 2017. Будинок творчості школярів. Розпис миколайчиків у школі, січень 2017. Будинок творчості школярів. Розпис миколайчиків у школі, січень 2017. Будинок творчості школярів.

Миколайчики, 2014 рік

Після 2008 року на миколайчики коли були час і натхнення, коли не були. Як, до речі, і на трояндочки з тіста, які я теж став робити вже не так часто. Діти підросли, а самим для себе не так цікаво. Але формочки робив і роздавав, 2012 року навіть додав урок із самостійного виготовленню.

2014 року ми вже знову скучили по вигляду дітей, які старанно розписують печиво і раді своїм успіхам :-D . У вчительки сина з часів 2005 року якраз знову були діти приблизно того ж віку й ми знову запропонували їй провести такий урок. Заразом і у сусідню 10-ту школу пішли, там в одному з класів і вчителька, і батьки радісно підтримали ідею.

Заготовок вже знадобилося набагато більше, але й мами та бабусі були активніші, набрали формочок і напекли із запасом, наробили глазурі.

Фотографувала дружина, я сидів вдома і гнув формочки :-D

Десята школа, 3 клас


Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 10 школа, 3 клас Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 10 школа, 3 клас Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 10 школа, 3 клас Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 10 школа, 3 клас Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 10 школа, 3 клас

П’ята школа, 4 клас


Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 5 школа, 4 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 5 школа, 4 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 5 школа, 4 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 5 школа, 4 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2014 рік. 5 школа, 4 клас.

Миколайчики, 2007–2008 роки

У наступні роки ми миколайчики робили потроху вдома, коли самі, коли в гості приходили знайомі чи однокласники дітей.

Розпис миколайчиків, 2007 рік

Черговий вихід в люди був вже 2008 року, в КПНЛ, у класі доньки.


Розпис миколайчиків у школі, 2008 рік. КПНЛ, 9 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2008 рік. КПНЛ, 9 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2008 рік. КПНЛ, 9 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2008 рік. КПНЛ, 9 клас.

Миколайчики, 2005 рік

На жаль, цей рік не маємо можливості робити миколайчики навіть трохи вдома. То хоч пригадали минулі роки, роздивляючись фото.

Вперше робили печиво «на виїзді» ми 2005 року, в класі сина (5-та школа, 3 клас). Домовилися із класним керівником, напекли заготовок, наробили глазурі різних кольорів. Надрукували фото миколайчиків від тих майстрів, роботи яких викладено на сайті Наша Парафія (і які тягають вже більше десяти років по різних сайтах ;-) ) і пішли. Нам сподобалося, дітям теж.

Власне, фото дитячих миколайчиків саме з того разу і є головною ілюстрацією відповідної статті у Вікіпедії.


Розпис миколайчиків у школі, 2005 рік. 5 школа, 3 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2005 рік. 5 школа, 3 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2005 рік. 5 школа, 3 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2005 рік. 5 школа, 3 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2005 рік. 5 школа, 3 клас. Розпис миколайчиків у школі, 2005 рік. 5 школа, 3 клас.

Пора робити «миколайчики»

Наступні вихідні — останні перед 19 грудня, пора вже зараз готуватися робити «миколайчики».

З рецептом і чудовими зразками розпису можна ознайомитися, переглянувши сторінку про це печиво на сайті «Наша Парафія».

Раніше я вже писав про те, як швидко зробити формочку для миколайчиків у вигляді дідуся в свиті, а також докладно пояснив, як зробити формочку довільної форми. До суботи є ще час самостійно зробити формочки, навіть якщо з першого разу не вийде.

Тут я викладу фотографії різних формочок, зроблених описаним способом, а ближче до вихідних викладатиму фото як ті миколайчики розмальовують і що з того виходить (все це позначено тегом миколайчики).

Формочки складної форми або великого розміру мають значний периметр, тому, щоб печиво не було надто дрібним, для їхнього виготовлення треба брати консервні банки більшого діаметру. Це або низенькі банки від рибних консервів чи паштетів, або високі банки від дитячого харчування. З високих банок можна зробити дві заготовки, лише треба, щоб гофрування (ребра жорсткості) не підходили близько до верху і денця. Незважаючи на обмеження, які накладає периметр консервної банки на результат, я все ж таки вибрав їх за основу для виготовлення формочок. Мені, мабуть, було б простіше взяти смугу металу і вигнути формочку довільного розміру і вигляду, пропаяти (харчовим оловом) місце стику і хорди, які надаватимуть їй жорсткості. Але, навчений історією з виготовленням писачка, коли для багатьох виявилося проблемою знайти потрібні матеріали, я спеціально вибрав те, що не важко знайти.

У заготовок із консервних банок є такі переваги, як відсутність шва або якісно зроблений шов, і готовий бортик по краю, який захищає руки від поранення при натисканні. Є і недоліки — від початку замкнений контур змушує акуратно підібрати розмір і добре подумати над порядком вигинання (деякі рекомендації є у дописові «як зробити формочку для миколайичків»), та все ж, на мою думку, практично необмежений доступ до матеріалу переважає.
Подивитися фото різних формочок » » »

Розчистка завалів-2

Sic transit gloria mundi

Із запропонованих раніше мікросхем практично нічого нікому не знадобилося.
То цей раз просто викинув, і не лише ці AVR-ки, півтора десятки ATmega8515 і пів десятка ATmega32, а ще й купу різної дрібноти

ATmega8515 і ATmega32

Недорога плата розробки для STM32L05x

Останнім часом я трохи працюю з мікроконтролерами STM32, зокрема STM32L011 і STM32L051, але то все конкретні плати, на яких виводи задіяно під конкретні функції. І коли раптом хочеться поколупатися із якоюсь ідеєю, то на тих тісних платах то страшенно незручно. А використати їх як носій мікросхеми, прибравши все зайве, так прибирати доведеться майже все і то буде навіть гірше, ніж просто перехідник «TQFP на штирі».

Існують плати STM32L1xxDISCOVERY, але там на найдешевших одна радість — вбудований «фірмовий» ST_LINK. Платити за те під 500 гривень неохота. Та й на них L100 або L152, а мені сподобалися STM32L0xx.

От для STM32F103C8 є декілька варіантів плати, яку називають «синя таблетка» (що викликає деякі застарілі асоціації[1]). Недорого, є необхідний мінімум.
Але то F103…
Тю, так виводи ж у STM32 стандартизовані!
STM32F103C8 і STM32L051C8… Співпадають!
Чудово, вчора син по дорозі зі свого університету заїхав у мікроАмпер і забрав потрібну плату, я ж заїхав у Імрад і взяв STM32L052C8, щоб вже й USB було.

Сьогодні на роботі скористався службовим становищем — попросив похімічити, здути F103 і запаяти на її місце L052:
Створення плати розробки STM32L052 із плати STM32F103

Під дією тепла проведено реакцію, у результаті якої я отримав бажану плату, а STM32F103C8 випала в осад. Залежно від того, чи буде цей мікроконтролер десь використаним, плата розробки для L05x обійшлася у суму від десь 110 до 180 гривень.

p.s. Там ще STM32F303C у такому ж корпусі TQFP48 бувають ;-)


1 Колись давно мем про червону і синю таблетки використовували на форумах як вибір між червоним кольором PIC/Microchip і синім AVR/Atmel. Тепер і те і те мірочіпівське, хоч кольори і не помінялися.

Raspberry Pi як елемент суперкомп’ютера

Фото та оригінальний текст взято зі статті
Researcher builds supercomputer with Raspberry Pi boards (Nick Flaherty, 14 листопада 2017),
розміщеної на сайті eeDesignNewsEurope, © 2017 European Business Press SA.

Оскільки на столі хоча б просто лежить Raspberry Pi, пов’язані із цією системою новини привертають увагу. Даю трохи скорочений переклад однієї із таких цікавинок, яка привернула мою увагу ще й іншою стороною — масовим паралелізмом :-) .

Дослідник Лос-Аламоської національної лабораторії в США розробив доступний, масштабований суперкомп’ютер, використовуючи тисячі недорогих модулів Raspberry Pi.

Система надає потужний високопродуктивний обчислювальний випробувальний стенд для розробників системного програмного забезпечення та дослідників, одночасно зменшуючи витрати та енергоспоживання в порівнянні з іншими системами HPC, використовуючи плати від Raspberry Pi Foundation в Кембриджі.

Gary Grider, керівник відділу високопродуктивних обчислень в Національній лабораторії Лос-Аламосі, де розміщується суперкомп’ютер Trinity, каже: «Модулі Raspberry Pi дозволяють розробникам з’ясувати, як написати програмне забезпечення і досягти його надійної роботи, не маючи спеціального тестового блоку такого ж розміру, який коштуватиме чверть мільярда доларів і споживатиме 25 мегават електроенергії».

Модуль кластера на Raspberry Pi 3

Австралійська компанія BitScope Designs (www.bitscope.com.au), розробник BitScope Blade, інфраструктурної платформи для Raspberry Pi, побудувала великий кластер Raspberry Pi для дослідницького проекту, задуманого Лос-Аламоською національною лабораторією разом із компанією SICORP у Нью-Мексико. Система складається з п’яти стійкових кластерних модулів, кожен з яких має 150 плат Radpberry Pi3. Всі плати з’єднано мережею. Маючи загалом 750 процесорів і 3000 ядер, система дає розробникам ексклюзивний час на недорогій, але високопаралельній платформі для тестування та перевірки технологій масштабованих програмних систем. Споживана потужність (всього) 2,2 кВт.

Bruce Tulloch, CEO компанії BitScope, вважає, що Raspberry Pi чудово підходять для створення недорогих хмарних і кластерних систем. Модуль кластера на RPi може бути використаним у наукових дослідженнях і освіті, для моделювання великомасштабних сенсорних мереж з підключення реальних сенсорних пристроїв, досліджень мережевої топології HPC і, а також програм, що масштабуються на Інтернет речей (IoT).

[flagcounter image]