ReAl

або помилка повертається.

Лінкер від gcc-linaro-7.2.1-2017.11-x86_64_arm-eabi (binutils 2.28), має ту ж саму біду, що й avr-ld.
А саме *** buffer overflow detected ***, переповнення буфера sprintf (і знову лаюся — чому використано не snprintf ?!)

p.s. «родич» gcc-linaro-7.2.1-2017.11-x86_64_arm-linux-gnueabihf — the same, тобто те саме.
p.p.s. Arduino навіть для лінукса тягне всі компілятори з собою. Там не увімкнуто локалізацію, тому цієї проблеми нема. У старенького «рідного» в убунті-16.04 arm-none-eabi- теж. Все залежить від того, як збирався лінкер.

Оскільки я вже згадав у попередньому дописові про третє видання книжки Кормена і компанії «Вступ до алгоритмів» (так звану CLRS), то напишу і тут про ненароком помічену помилку в російському перекладі книжки.

Працюючи з текстом задачі 8-7 («Лема сортування 0-1 і сортування стовпцями», сторінка 208 оригіналу) вирішив зазирнути в російський переклад, як там цю лему назвали, і тут же око вихопило дуже некоректний текст.

У перекладі російською (сторінка 238) є такі слова: «докажем 0-1-лемму сортировки путём доказательства обратной к ней». Але так не буває. Ніколи-ніколи-ніколи доведення оберненого твердження не доводить пряме. Якщо істинне як пряме твердження, так і обернене, то частини тверджень еквівалентні, тобто (А⇒Б ∧ Б⇒А) ⇒ (А⇔Б). Але шляхом доведення Б⇒А неможливо довести А⇒Б.

І в оригіналі було: «prove the 0-1 sorting lemma by proving its contrapositive»

Контрапозитивне твердження (протиставлення) це протилежне оберненому (або обернене протилежному, що те ж саме), тобто (А⇒Б) ⇔ (¬Б⇒¬А) і саме ¬Б⇒¬А можна довести для доведення А⇒Б (що і зроблено далі по тексту).

Цікаво, скільки ще таких неточностей у цьому перекладі з англійської на російську? І зрозуміло, чому я проти таких подвійних перекладів навіть у «технічних» текстах.

З різних міркувань вирішив прослухати курс CS50 на «Прометеусі» (саме українською).
Перший тиждень там Scratch. Завдання без оцінки, просто щоб погралися, хоча деякі формальні вимоги є (не менше двох спрайтів і трьох скриптів чи щось таке — насправді дуже легкі обмеження).
Ну я й вирішив таки побавитися. Озброївся CLRS і зробив побудову та центрований обхід двійкового дерева пошуку з випадкової перестановки чисел 1–10:

Враження від Scratch » » »

Пінгвінятко Лінукс, яке вишивалося донькою, губилося, вишивалося наново, потім десь лежало, потім знайшлося — нарешті отримало рамку і постійне місце на стіні.

Різке подорожчання пасивних компонентів — то, я так розумію, мова про великий опт, бо у роздріб ціни виросли набагато більше. В умовах законтрактованості партій практично на рік вперед «трошки» і «прямо зараз» коштує грошей кожне окремо.

Допис про економію резисторів отримав нове звучання?

У зв’язку з описаною раніше помилкою avr-ld та методом боротьби з нею мене спитали про той «універсальний» файл gcc-avr.mak, яким я користуюся у всіх проектах. «Нічого воєнного», це просто файл, у який зібрано команди, які без змін переходили б з проекту в проект шляхом копіювання (і наступного редагування) Makefile від попереднього проекту 😉

Тепер файл gcc-avr.mak підключається до Makefile проекту командою include. Так само, як і подібний мейк-файл для роботи з програматором avreal — avreal.mak. Файл для проекту тепер короткий, містить лише головні налаштування. Легше знайти потрібне, важче поламати те, що вже перевірене.

Повернімося тепер до цього універсального мейк-файлу для avr-gcc і до згаданої помилки в avr-ld.

Окрім іншого, на початку gcc-avr.mak здійснюється налаштування шляхів до програм, використовуваних при компіляції. Виглядає це так (нумерація рядків відповідає файлу, доданому у прикріплений архів).

Читати далі » » »

Ось дивіться, яку цікавезну штуку я надибав — випалювач з числовим програмним керуванням.

Arduino Nano, трохи іншої електроніки плюс механіка; «великий» комп’ютер або OrangePi Zero. Прошивка ардуінки як ардуінівський скетч і зроблена. А ще Qt-шні програми — для OrangePi і для Linux/Windows десктопів.

Опис у блозі автора (там і посилання на GitHub):

• Перша частина
• Друга частина

І все це там, де найближча «Нова пошта» за 25 кілометрів. Але у автора «Випалювача» девіз — «Зробити можна все, головне мати терпіння й бажання». І у нього є і перше, і друге.

Той саморобний дозиметр, фото якого було у попередньому дописові спогадів про аварію 1986 року.
Я таки наважився його розібрати і сфотографувати нутрощі. Нічого не розсипалося і є шанси зібрати назад 😉

Дозиметр зібрано в корпусі від слухового апарата. Штатний відсік батарейок випиляно і туди вставлено 9-вольтову.

Подивитися більше фото » » »

Вийшло так, що 26 квітня 1986 року, в суботу вранці, мені конче треба було дістатися до університетського 12-го гуртожитка, щоб вже звідти з дружиною їхати на вокзал.
Так-так, я мав «койкомєсто» у заводському гуртожитку в Броварах, дружина те ж саме у студенстькому гуртожитку в Києві, ні там, ні там кімнату не давали. Мене у студентський не пускали, бо вже не був студентом, а дружині в Броварах… Та там мене, «молодого спеціаліста», кілька місяців не хотіли прописувати, «у тебе дружина в Києві прописана!» (ага, по студентському гуртожитку «до 30 червня»), куди вже окрему кімнату. Але то вже з іншої категорії спогадів.

Ну так от, квитки на поїзд з Києва на Полтаву вже давно були куплені. У мене була жменя відгулів за нічні виклики на завод, дружині у деканаті теж легко дали дозвіл «погуляти», тому повернутися до Києва ми мали аж 10 чи 11 травня. Але я ледь вибрався з Броварів до Києва, бо раптом кудись поділися всі автобуси. Їх і так на маршрутах було по два-три, інтервал руху до пів години. Коли якийсь ламався, то ходили ще рідше. Але після довгого очікування люди почали турбуватися і тут хтось відкілясь приніс звістку — «всі автобуси забрали на евакуацію». Куди, чому — незрозуміло, десь аварія, вибух, називалися різні версії. Так нічого конкретного і не знаючи, 26 ввечері ми поїхали і найтяжчі дні були у безпечному місці. Коли ж повернулися назад, то вже більш-менш було зрозуміло, що берегтися треба сильно. Хусточка-шапочка, в пилюку не лізти, повітря зволожувати, підлогу мити, самим в душ і так далі.
А в кінці травня я вже паяв дозиметра » » »

Знову згадую Лиса з Маленького принца, пора вже тег «Світ недосконалий» на його честь заводити.

STM32F0 (і не лише, але я зараз Cortex-M0 дивлюся) — є апаратний контроль парності в оперативній пам’яті.

STM32L0 — є контроль і виправлення помилок (ECC) у флеші та EEPROM.

А от щоб разом, так ні.
І, до речі, STM32F0 має переривання по збою оперативної пам’яті, а STM32L0 не має переривань від свого блоку ECC. Хоча переривання «все виправлено, але збій був» було б дуже корисним для раннього попередження про можливі відмови.

p.s. Ще цікава штука на цю тему є в ATtiny41x/81x, апаратна перевірка флеша по CRC16.