ReAl

Ось дивіться, яку цікавезну штуку я надибав — випалювач з числовим програмним керуванням.

Arduino Nano, трохи іншої електроніки плюс механіка; «великий» комп’ютер або OrangePi Zero. Прошивка ардуінки як ардуінівський скетч і зроблена. А ще Qt-шні програми — для OrangePi і для Linux/Windows десктопів.

Опис у блозі автора (там і посилання на GitHub):

• Перша частина
• Друга частина

І все це там, де найближча «Нова пошта» за 25 кілометрів. Але у автора «Випалювача» девіз — «Зробити можна все, головне мати терпіння й бажання». І у нього є і перше, і друге.

Той саморобний дозиметр, фото якого було у попередньому дописові спогадів про аварію 1986 року.
Я таки наважився його розібрати і сфотографувати нутрощі. Нічого не розсипалося і є шанси зібрати назад 😉

Дозиметр зібрано в корпусі від слухового апарата. Штатний відсік батарейок випиляно і туди вставлено 9-вольтову.

Подивитися більше фото » » »

Наближається Великдень, а разом з ним і традиційне виготовлення писанок. Ну а для розписування потрібен відповідний інструмент — писачок, що його, залежно від регіону, називають ще писальце або кистка.

Так починався опублікований мною 7 років тому опис-відеоурок того, як можна самостійно зробити писачок. І зараз такий самий час.

Писачки робив тоді так, як було зручно мені, з урахуванням матеріалів та інструментів, що завжди під рукою і я навіть не задумувався, що їх може не бути 🙂 (хтось із моїх дітей свого часу дуже здивувався, виявивши, що не у всіх вдома є пінцет і кусачки). Але цьогоріч мене в коментарях на youtube спитали, чи можна обійтися без паяльника.

Звичайно можна, переважна більшість писачків, зроблених за всю історію, обійшлися без паяльника. Трохи подумавши і роздивившись інші писачки, наводжу два варіанти.
Кінчик конуса обов’язково підрівняти надфілем чи точильним каменем. Тут в обох варантах я цього не робив, оскільки це лише демонстрація ідеї.
Далі: опис і фото двох варіантів виготовлення писачка без паяльника » » »

Парасольки я ремонтую. Поки це більш-менш можливо. Більшість типових проблем швидше полагодити, ніж сходити по нову.

Оце й сьогодні всівся одній калічній вправляти «суглоб» — трубочка-заклепка протерлася і випала. Слідом за нею випала і петелька, яка тримала тягу. Дві металеві скріпки (звичайна для петельки і велика для скоби замість заклепки), кусачки, надфіль — затерти гострі краї на місці відкусювання, щоб не чіплялося ні за що, плоскогубці-качконоси і звичайні. Кілька хвилин часу. І ще побігає.

Але це була особлива парасолька… Років два тому я її вже ремонтував.
На парасольках тканину в центрі здебільшого підтримує або пластикова декоративна «гайка», а з маточини стирчить шматочок різьбової шпильки, або ж в маточині нарізано внутрішню різьбу і закручено декоративний пластиковий «болтик». Та до цієї парасольки мені траплялися лише з різьбою близько 6 мм. Іноді таки М6, якось ковпачкову гайку замість втраченої пластмасової накручував, іноді щось дюймове.

А ця відремонтувалася вкручуванням чесного болта M8. Трохи вкороченого, потрібної довжини вдома не знайшлося.

Слово за слово, і таки поліз у барахлі шукати стару макетку, прототип позавчорашньої конструкції. Знайшов.

Хвіст на батарейку давно кудись відкушений, «гірляндочка» (стовпчик з трьох світлодіодів різного кольору) залишилася одна. На кінчиках дротиків гнізда з якихось розпиляних ГРПМ, а у макетці штирі, щоб можна було гірлянди підключати до різних виходіві отримувати різні ефекти. Можна оцінити довжину МГТФ-у і, відповідно, розмір ялинки, на яку було розраховано.

Тригери JK, К561ТВ1. Два елементи ЛН2 як генератор, чотири — як буфери для більшого струму світлодіодів. На виходах з 561ЛН2 резистори 470 Ом.

Макетка — огризок «ВУМ-івської», з тих, що вони собі самі робили для макетування плат розширення до «Поіск-2».

Судячи з кількості штирів, підключити взагалі можна було лише чотири гірлянди. Вільне місце на макетці натякає, що могла бути допаяна додаткова логіка для «пригасання на 1/4 періоду», про яку згадано у попередньому дописі, і буферну мікросхему після неї. Але було вирішено, що і так добре.

Тему навіяно різким збільшенням інтересу до моєї старої публікації щодо відмінностей між «А-» і «не-А»-версіями мікроконтролерів AVR. Переходи з логу на сторінки-джерела посилань показують, що цікавить переважно відмінність ATtiny13A від ATtiny13. З урахуванням календаря у мене склалося таке враження, що десь є старі (на tiny13) схеми-прошивки простої світлодіодної блималки, яку всім чухається повторити до новорічних свят, а дотягнутися можна лише до ATtiny13A.

І я згадав той перемикач гірлянд на мікросхемах К561ТВ1 і К561ЛН2, що його напаяв на макетці років 25 тому, теж за кілька днів до Нового року. Пропрацював він років п’ятнадцять. «Гірлянд», може, й гучно сказано, але для невеличкої ялинки пару десятків вогників вистачало.

Зараз повторив схему на безпаєчній макетці на мікросхемах HEF4013 (два D-тригери) і HEF4093 (чотири елементи 2I-НЕ з тригерами Шмітта на входах).

І ось що з цього вийшло » » »

Наступні вихідні — останні перед 19 грудня, пора вже зараз готуватися робити «миколайчики».

З рецептом і чудовими зразками розпису можна ознайомитися, переглянувши сторінку про це печиво на сайті «Наша Парафія».

Раніше я вже писав про те, як швидко зробити формочку для миколайчиків у вигляді дідуся в свиті, а також докладно пояснив, як зробити формочку довільної форми. До суботи є ще час самостійно зробити формочки, навіть якщо з першого разу не вийде.

Тут я викладу фотографії різних формочок, зроблених описаним способом, а ближче до вихідних викладатиму фото як ті миколайчики розмальовують і що з того виходить (все це позначено тегом миколайчики).

Формочки складної форми або великого розміру мають значний периметр, тому, щоб печиво не було надто дрібним, для їхнього виготовлення треба брати консервні банки більшого діаметру. Це або низенькі банки від рибних консервів чи паштетів, або високі банки від дитячого харчування. З високих банок можна зробити дві заготовки, лише треба, щоб гофрування (ребра жорсткості) не підходили близько до верху і денця. Незважаючи на обмеження, які накладає периметр консервної банки на результат, я все ж таки вибрав їх за основу для виготовлення формочок. Мені, мабуть, було б простіше взяти смугу металу і вигнути формочку довільного розміру і вигляду, пропаяти (харчовим оловом) місце стику і хорди, які надаватимуть їй жорсткості. Але, навчений історією з виготовленням писачка, коли для багатьох виявилося проблемою знайти потрібні матеріали, я спеціально вибрав те, що не важко знайти.

У заготовок із консервних банок є такі переваги, як відсутність шва або якісно зроблений шов, і готовий бортик по краю, який захищає руки від поранення при натисканні. Є і недоліки — від початку замкнений контур змушує акуратно підібрати розмір і добре подумати над порядком вигинання (деякі рекомендації є у дописові «як зробити формочку для миколайичків»), та все ж, на мою думку, практично необмежений доступ до матеріалу переважає.
Подивитися фото різних формочок » » »

Знову сезон миколайчиків, отже, я знову сідаю робити формочки.

Цього разу не так, щоб підрядився і не так, щоб пообіцяв, але ж заїкнувся…
«За язик ніхто не тягнув», то формочку для знайомих пластунок (точніше, для пластунок знайомих ;-)) довелося робити.

Формочка для печива у вигляді емблеми Пласту

Спочатку, як було описано у рекомендаціях по виготовленню формочки за ескізом, зробив контур з периметром, який збігається з периметром консервної банки діаметром близько 10 см (у даному випадкові це була банка від дитячого харчування). Оскільки контур симетричний, малювалася його половина. Розмір підганявся під півпериметр банки, затим робилася дзеркальна копія і дві половинки об’єднувалися в одну фігуру.

Чим більше на формі вигинів, тим морочливіше, і цю формочку зробити було важче, ніж описаний раніше куманець. Перший варіант вийшов трохи неточний… Хоча… З урахуванням того, що тісто дещо розпливається, все можна валити на той процес 🙂

Перший? Ні-ні, я цього не казав! І взагалі, почалася ера 3D-принтерів! Там можна і п’ятий зробити, не те, що другий!

Знову саморобні писачки, зі зроблених нещодавно заготовок.

Приготованої реєчки на ручки для всіх не вистачило, тому один зроблено на ручці від старого писачка, зробленого колись із металевої шторки 3.5-дюймової дискетки. Тут на фото він другий зліва. Оскільки засвердлити тріснуту під гвіздком ручку вже не вдалося б, я її трохи підрізав, підігнув дроти від конуса і примотав тонкою мідною дротиною класичним бандажем.

Накрутив та пропаяв рурки для виготовлення саморобних писачків по описаній раніше технології

Тепер треба підібрати паличок на ручки, бо ті «стержні» від дитячого ліжечка, з яких я робив раніше, таки трохи грубуваті.
Старі дерев’яні ручки під перо-чорнило було б чудово. Можна олівці спробувати.