ReAl

І на додаток до попередніх дописів, так би мовити, на завершення циклу про миколайчики, — трохи фото готового печива і міркувань на тему.

Як я вже писав трохи раніше, перед розмальовуванням миколайчика тло має висохнути. Тому при організації роботи з дітьми слід або вирішити — або робити розпис по «чистому» печиву (такі є на фото нижче), або заздалегідь покрити печиво тлом (кожушок і шапка, а вже бороду діти намалюють самі). Тоді за одну-півтори години, час, який вони зможуть витримати, діти намалюють очі-брови-рота і розмалюють кожушок візерунками.

Готові миколайчики різних років

Зверніть увагу — формочки дідуся, зірочки, коника, ялинки, куманця (добре, чайничка) і котика з хвостиком зроблені з банок однакового діаметру, глечика і котячої голови — з меншої. Розмір печива дуже залежить від складності контуру. Більше про це написано в дописові з фотографіями різних формочок.

У листопаді-грудні 2015 й 2016 років я знову вдосконалювався у виготовленні формочок (і описав як зробити задану форму для миколайчиків, зокрема у вигляді емблеми Пласту). Дружина ці формочки вдома на малих партіях «перевіряла». Купу формочок зробив на роздачу, ту ж емблему Пласту розібрали скільки зміг зробити.

Вже на початку 2017-го допомогли провести урок по виготовленню миколайчиків у гуртку в «Будинку творчості школярів». Фотографувала знову дружина.

Після 2008 року на миколайчики коли були час і натхнення, коли не були. Як, до речі, і на трояндочки з тіста, які я теж став робити вже не так часто. Діти підросли, а самим для себе не так цікаво. Але формочки робив і роздавав, 2012 року навіть додав урок із самостійного виготовленню.

2014 року ми вже знову скучили по вигляду дітей, які старанно розписують печиво і раді своїм успіхам :-D. У вчительки сина з часів 2005 року якраз знову були діти приблизно того ж віку й ми знову запропонували їй провести такий урок. Заразом і у сусідню 10-ту школу пішли, там в одному з класів і вчителька, і батьки радісно підтримали ідею.

Заготовок вже знадобилося набагато більше, але й мами та бабусі були активніші, набрали формочок і напекли із запасом, наробили глазурі.

Фотографувала дружина, я сидів вдома і гнув формочки 😀

Десята школа, 3 клас

П’ята школа, 4 клас

У наступні роки ми миколайчики робили потроху вдома, коли самі, коли в гості приходили знайомі чи однокласники дітей.

Черговий вихід в люди був вже 2008 року, в КПНЛ, у класі доньки.

На жаль, цей рік не маємо можливості робити миколайчики навіть трохи вдома. То хоч пригадали минулі роки, роздивляючись фото.

Вперше робили печиво «на виїзді» ми 2005 року, в класі сина (5-та школа, 3 клас). Домовилися із класним керівником, напекли заготовок, наробили глазурі різних кольорів. Надрукували фото миколайчиків від тих майстрів, роботи яких викладено на сайті Наша Парафія (і які тягають вже більше десяти років по різних сайтах ;-)) і пішли. Нам сподобалося, дітям теж.

Власне, фото дитячих миколайчиків саме з того разу і є головною ілюстрацією відповідної статті у Вікіпедії.

Наступні вихідні — останні перед 19 грудня, пора вже зараз готуватися робити «миколайчики».

З рецептом і чудовими зразками розпису можна ознайомитися, переглянувши сторінку про це печиво на сайті «Наша Парафія».

Раніше я вже писав про те, як швидко зробити формочку для миколайчиків у вигляді дідуся в свиті, а також докладно пояснив, як зробити формочку довільної форми. До суботи є ще час самостійно зробити формочки, навіть якщо з першого разу не вийде.

Тут я викладу фотографії різних формочок, зроблених описаним способом, а ближче до вихідних викладатиму фото як ті миколайчики розмальовують і що з того виходить (все це позначено тегом миколайчики).

Формочки складної форми або великого розміру мають значний периметр, тому, щоб печиво не було надто дрібним, для їхнього виготовлення треба брати консервні банки більшого діаметру. Це або низенькі банки від рибних консервів чи паштетів, або високі банки від дитячого харчування. З високих банок можна зробити дві заготовки, лише треба, щоб гофрування (ребра жорсткості) не підходили близько до верху і денця. Незважаючи на обмеження, які накладає периметр консервної банки на результат, я все ж таки вибрав їх за основу для виготовлення формочок. Мені, мабуть, було б простіше взяти смугу металу і вигнути формочку довільного розміру і вигляду, пропаяти (харчовим оловом) місце стику і хорди, які надаватимуть їй жорсткості. Але, навчений історією з виготовленням писачка, коли для багатьох виявилося проблемою знайти потрібні матеріали, я спеціально вибрав те, що не важко знайти.

У заготовок із консервних банок є такі переваги, як відсутність шва або якісно зроблений шов, і готовий бортик по краю, який захищає руки від поранення при натисканні. Є і недоліки — від початку замкнений контур змушує акуратно підібрати розмір і добре подумати над порядком вигинання (деякі рекомендації є у дописові «як зробити формочку для миколайичків»), та все ж, на мою думку, практично необмежений доступ до матеріалу переважає.
Подивитися фото різних формочок » » »

Знову сезон миколайчиків, отже, я знову сідаю робити формочки.

Цього разу не так, щоб підрядився і не так, щоб пообіцяв, але ж заїкнувся…
«За язик ніхто не тягнув», то формочку для знайомих пластунок (точніше, для пластунок знайомих ;-)) довелося робити.

Формочка для печива у вигляді емблеми Пласту

Спочатку, як було описано у рекомендаціях по виготовленню формочки за ескізом, зробив контур з периметром, який збігається з периметром консервної банки діаметром близько 10 см (у даному випадкові це була банка від дитячого харчування). Оскільки контур симетричний, малювалася його половина. Розмір підганявся під півпериметр банки, затим робилася дзеркальна копія і дві половинки об’єднувалися в одну фігуру.

Чим більше на формі вигинів, тим морочливіше, і цю формочку зробити було важче, ніж описаний раніше куманець. Перший варіант вийшов трохи неточний… Хоча… З урахуванням того, що тісто дещо розпливається, все можна валити на той процес 🙂

Перший? Ні-ні, я цього не казав! І взагалі, почалася ера 3D-принтерів! Там можна і п’ятий зробити, не те, що другий!

І не просто формочку, а саме таку, як заманулося!

Три роки тому у публікації Форма для миколайчиків за п’ять хвилин я дав короткий опис і відеоурок по виготовленню формочки-«дідуся» для «миколайчиків» з консервної банки. Там показано основні операції — як обрізати та вигинати банку. Тепер я хочу нарешті розповісти про весь шлях від малюнка до формочки.

Є купа варіантів рецептів варення з аґрусу. Повен інтернет, нема сенсу цитувати. Але переважна більшість з них, окрім, хіба що, крайнощів, де ягоди перемелюються на пюре або де з ягоди «товстошкірого» аґрусу виймають насіння, вкладаючи замість нього шматочок горіха, — мають спільну рису.

Ця спільна риса, чи, радше, операція — надколювання ягід. Але чомусь в описах технології для цього пропонують використовувати «заточену виделку» (це ж продірявлювання, а не надколювання шкірки!) або ж дерев’яну шпичку. У моєї бабусі на те був спеціальний інструмент — простий у виготовленні й зручний у використанні. Звісно, ми використовуємо аналогічний.

Шматочок корка, набитий голками:

Наближається свято — день Святого Миколая (19 грудня у церквах, де дотримуються юліанського календаря, 6 грудня — григоріанського і новоюліанського), а разом з ним і традиція обдаровувати дітей зробленим до цього дня печивом. Печиво може бути різної форми, від зірочок до коників та ангелів (саме такі форми минулого року знайшли в одній зі старих хат Опішні і мій батько робив по зразку копії).

Останнім часом все більшого поширення набуває форма дідуся у свиті до п’ят. Найпростіший розпис — з хрестиком в одній руці та мішечком з подарунками в іншій (роботи учнів молодших класів):

Майстри впевненою рукою роблять набагато складніший розпис:

Для того, щоб виготовити печиво, необхідно тісто та… форма.
Якщо з тістом простіше, використовуються звичні продукти, то форми може у найближчому «гам-маркеті» і не знайтися. «Це трагедія, але це не біда».
»»» Навчитися робити форму для миколайчиків…